Григорій Сковорода

Собака та Кобила

Кобила, що привчена була носити поноску, надмірно цим чванилася. Вона смертно ненавиділа Меркурія, — так звався вижель, — і, прагнучи його забити, щоразу знамірювалася на нього задніми копитами.

— Чим я завинив, пані Діано? — спитав вижель кобилу. — Чому я вам настільки бридкий?..

— Негіднику!.. Тільки я починаю носити при гостях поноску, як ти над усіх регочеш. Хіба моє вміння смішне?..

— Перепрошую, пані, мене, не ховаюсь у своєму природному гріху, завжди смішить навіть добре діло, коли воно не дано природою.

— Сучий сину! Чого хвалишся природою? Ти, невчений невігласе! Хіба не знаєш, що я вчилась у Парижі? І чи тобі втямити те, що вчені кажуть: «Ars perficit naturam»? А де і в кого навчався ти?

— Матінко! Коли вас учив славний патер Піфикс, то мене навчав спільний нам отець небесний, давши мені до цього схильність, а схильність дала бажання, бажання — знання та звичку. Можливо, саме тому заняття моє не смішне, але похвальне.

Діана, не терплячи, повернулася задом, [щоб хвицьнути собаку], та вижель подався геть.

Сила. Без природи — як на манівцях: чим далі йдеш, тим більше заплутуєшся. Природа — вічне джерело бажання. Ця ж воля (за прислів'ям) гірша всілякої неволі. Вона тягне до вузького досвіду. Досвід — батько мистецтва, знання та звички. Звідси народились усі науки, і книги, і вправності. Цей головний та єдиний учитель учить птаство літати, а рибу — плавати. Премудра ходить у Малоросії приказка: «Без Бога ні до порога, а з ним хоч за море».

Бог, природа та Мінерва — одне і те ж. Так само, як сіль без солону, як колір без природного свого духа, а око без зіниці, так і природне діяння завжди позбавлене своєї таємної принади. Це таємне — голова, тобто благота чи краса, і не залежить від науки, а наука залежить від неї. Пані Діана, як надмір учена, але не вельми добророзумна тварина, дозволяє собі протиставлення: «Ars perficit naturam». Але коли немає спорідненості, тоді скажи, що може дати досконале навчання? Слово perficit означає те саме: веде до досконалості чи завершення. Адже кінець, як у кільці, завжди з'єднаний зі своїм початком, залежить від нього як плід від свого сімені. Варто знати те, що світлиця без фундаменту та стін покрівлею своєю не зможе увінчатись.