Григорій Сковорода

Собака та Вовк

У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фирідам, два пси, у великій дружбі. Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк від заздрості на їхню славу вишукав момент і став набиватися до них у друзі.

— Прошу мене любити та жалувати, панове мої, — сказав Вовк із придворною чемністю. — Ви мене надзвичайно вщасливите, коли дозволите мені, на вашу ласку, бути третім вашим товаришем, що вважатиму собі за честь.

Потім понарозказував їм про славетних і багатих своїх предків, про модні науки, в яких старанням батьків був вихований.

— Коли ж, — додав Вовк, — станом та науками хвалитися у розумних сердець видається за дурноту, то, може, ще краще сказати, аби ви мене полюбили. Я зовнішньо зовсім схожий на вас обох, а голосом та шерстиноюна пана Фирідама. Є стародавня приказка: «Simile ducit deus ad simile». В одному лише не криюсь — що маю лисячий хвіст, а погляд вовчий.

Левкон відповів Вовкові, що хоч Тітир на них зовсім не схожий, але є їхнім третім товаришем і що він без Фирідама нічого не починає і не вирішує. Тоді Фирідам сказав таке:

— Голосом та шерстиною ти справді на нас схожий, але серце твоє стоїть далеко. Ми стережемо вівці, задоволені вовною й молоком, а ви шкуру дерете та їсте їх замість хліба. Найбільше ж не подобається нам свічадо душі твоєї — хитрий погляд твій, що косо зирить на баранця, який ходить ген недалеко від тебе.

Сила. І походження, і багатство, і чин, і спорідненість, і тілесне обдарування, і науки безсильні ствердити дружбу. Але серця, в думках узгоджені, й однакова чесність людинолюбної душі, що живе в двох, а то й у трьох тілах, — ось правдешня любов, про що погляньте на главу 4, вірш 32 у Діях і про що Павло каже: «Нема юдея, ні грека...». «Бо всі ви один у Христі Ісусі...» (До галатів, 3,).