Григорій Сковорода

Щука і Рак

Щука, винюхавши солодку поживу, жадібно її проковтнула. Та раптом відчула, що в ласощі заховано гачка, який уже застряг у її нутрі. Рак це здаля побачив і на ранок, стрівши Щуку, запитав:

— Чого це ви, пані, сумна? Де поділася ваша бадьорість?

— Не відаю, брате, щось вельми сумно. Гадаю для веселощів поплисти з Кременчука в Дунай. Набрид уже мені Дніпро.

— А я знаю джерело вашого суму, — відказав Рак. — Ви ковтнули гачка. Відтепер вам не допоможе ані швидкий Дунай, ні плодоносний Ніл, ні веселовидний Меандр, ні золоті крильця.

Сила. Рак достеменну правду мовить. Без Бога й за морем погано, а мудрому чоловікові весь світ — рідний край: скрізь йому й завжди добре. Бо добро він не збирає з місць, а носить його в собі. Воно йому як сонце у всі часи і як скарб у всіх країнах. Не місце його, а він освячує місце; не вигнанець, а подорожній, і не вітчизну кидає, а лише змінює її; куди прийшов — тієї землі й син, бо несе в собі народне право, про яке Павло сказав: «Закон духовний».

Страх Божий — джерело мудрості, і веселощів, і довговічності, а зневіра — солодка їжа, що ховає в собі гірку труту. Важко помітити цю труту. Важко увійти у беззаконня. «Гріхопадіння хто зрозуміє?» Той, хто пізнав суть страху Божого. Корінь його гіркий, але плоди солодкі. А беззаконня є гачок, захований у ласощі, який ранить душу.

Марнославство веде тебе до гріха? Воно той ласощ, що приховує гачка. Плотська розніженість тебе полонила? Проковтнув ти гачка. За сріблом, може, погнався і впав у неправду? Заполонений ти вудкою. Заздрість, чи помста, чи гнів, чи відчай зав'язли у твоїй душі? Проковтнув ти гачка, про якого сказав Павло: «Жало ж смерті — то гріх». Безбожжя ввійшло в твоє серце? Проковтнув ти гачка, про якого сказав Ісая: «Для безбожних спокою нема». «Безумний говорить у серці своїм: немає Бога!» Ворожнеча із Богом, може, вселилась у тебе? Пожер ти гачка, про якого оповів Мойсей: «Проклят будеш в місті і проклят будеш на полі». Мучить душу твою жах плотської смерті? Загруз у ній гачок, за якого мовить Ісая: «Беззаконні схвилюються і вспокоїтися не зможуть». Гріх, отже, жити за законом плотських пут та пристрастей наших, котрі воюють проти закону розуму нашого. Такий де сховається? Яке місце звеселить його? Який пожиток схвилює його серце? В душі своїй і в серці своїм скрізь і завжди носить він лихо. Поглянь і послухай нещасного раба! «Усе мені можна, та не все на пожиток».

Ось правдешній полон! «Хто чинить гріх, той раб гріха».