Григорій Сковорода

Бджола та Шершень

— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Знаєш, що плоди твоєї праці не так тобі, як людям корисні, а тобі навіть часто шкодять, приносячи замість винагороди смерть, одначе не перестаєш у дурноті своїй тягати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Очевидно, ви до нестями закохані в мед.

— Ти поважний дурню, пане раднику, — відповіла Бджола. — Медом любить поласувати й ведмідь, а Шершень також хитро його дістає. І ми могли б по-злодійському здобувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більшу радість дає збирати мед, аніж його споживати. До цього ми народжені й будемо такі, доки не помремо. Без цього жити, навіть купаючись у медові, для нас лише люта смерть.

Сила. Шершень — це образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого й народжені на те, щоб їсти і таке інше. А бджола — герб мудрого чоловіка, який у спорідненій праці трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо цей, до прикладу, студент учився, коли нічого з того не має? Нащо, мовляв, учитися, коли це не дає багатства?.. [Кажуть це], незважаючи на слова Сираха: «Радощі серця — то життя для людини», і не тямлячи, що споріднена праця для нього найсолодший бенкет. Гляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого мисливського пса, коли йому веселіше?

— Тоді, — відповість вам, — коли жену зайця.

— А коли заєць смачніший?

— Тоді, — відповідає мисливець, — коли поганяюсь за ним.

Погляньте на кота, що сидить перед вами. Коли він веселіший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нірки, хоча, зловивши мишу, й не їсть її. Замкни бджолу в меді, чи не помре вона з туги в той час, коли може літати по квітоносних лугах? Що є болісніше, ніж купатись у багатстві та смертельно мучитися з того, що не маєш спорідненої праці? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а думками хворієш, коли позбавлений спорідненої праці. І немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням. Солодкі тоді труд тілесний, терпіння тіла й навіть смерть, коли душа, володарка людини, насолоджується спорідненою собі працею. Треба чи так жити, а чи вмерти. Старий Катон з чого мудрий і щасливий? Не з багатства ані з чину, лише з того, що відповідає своїй природі, як видно із Цицеронової книжечки «Про старість». Ця думка — премилосердна матір і премудра проводирка. Ця преблага домобудівниця неситому дарує багато, а мало дає тому, хто задоволений малим.

Але треба розібратись, що то значить — жити за призначенням. Це не закон тваринних членів та похоті нашої, але означає це блаженне єство, що зветься в богословів трисонячне, котре всякій живій істоті її призначення та відповідність приписує. Про це єство сказав древній Епікур таке: «Вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке — непотрібним».

А оскільки Бог не є ні чоловічої, ні жіночої статі, але все в нім і він у всьому, то мовить. Павло: «Щоб Бог був у всьому все».