Григорій Сковорода

Соловей, Жайворонок та Дрізд

Серед широкого степу ріс сад, де жили солов'ї та дрозди. Жайворонок, прилетівши до Соловейка: «Здрастуй, пане співець», — сказав йому.

— Здоров будь і ти, пане Соловей, — відповів йому співець.

— Чому ти мене твоїм ім'ям називаєш? — спитав Жайворонок.

— А ти чому мене називаєш співцем?

А Жайворонок йому:

— Я тебе не без причини назвав співцем, твоє ім'я у стародавніх греків було співець.

Соловей:

— А твоє ім'я у стародавніх римлян було alauda, тобто славій, бо alaudo означає славлю.

Жайворонок:

— Коли так, то тепер я починаю тебе більше любити і прилетів просити твоєї дружби.

Соловей:

— О, простак! Хіба ж можна випросити дружбу? Треба родитися для неї. Я часто співаю цю мою пісеньку, навчившись від Батька мого: «Подібного до подібного веде Бог».

Жайворонок:

— І мій батько цюю пісеньку співає. Я ж тобі, як в іншому, так і в цьому подібний...

Соловей:

— Гаразд. Я буду справжнім твоїм другом, якщо ти в саду жити станеш.

Жайворонок:

— А я щирий твій прихильник, якщо ти в степу жити станеш.

Соловей:

— Ах! Не тягни мене в степ — степ для мене смерть! Як ти в ньому живеш?

Жайворонок:

— Ах! Не тягни мене в сад — сад для мене смерть! Як ти в ньому живеш?

— Годі вам, браття, пустувати, — мовив, недалечко сидячи, Дрозд. — Бачу, ви народжені для дружби, але не тямите любові. Не шукай того, що тобі до вподоби, а те, що другові корисно. Тоді і я ладен бути третім вашим другом.

Потому, кожен свою пісню заспівавши, утвердили в Бозі вічну дружбу.

Сила. Цими трьома пташками твориться добра дружба. Дружби не можна ні випросити, ні купити, ні силою вирвати любов до тих, кого любити народжені, так само як їмо те, що по природі. А в Бога для всякого створіння всяка їжа добра, та не всім. І як не можна коня з ведмедем, а собаку з вовком припрягти до коляски, так не можна, щоб не відірвалося старе сукно, пришите до свіжого, а гнила дошка, приліплена до нової. Така ж незгода є між двома, різних вдач, людьми, а найбільша неспорідненість між злим і добрим серцем. Жайворонок з Дроздом і Соловейком приятелювати може, а з Шулікою та Кажаном не може...

Одно тільки не знести Жайворонкові — жити в саду, так само як Соловейкові — в степу. Це у стародавніх греків називалося Антипатія. А в усьому іншому між ними однакова вдача Симпатія. Не слід же друга змушувати до того, що тебе тішить, а його мучить... Багато хто цьому прислів'ю перечить: «треба, мовляв, ворогів любити». Безперечно, але дружба, так само як милостиня: багато ступенів оточують центр престола її! Усім доброзичливцем бути можеш, а повірником ні. Інакше добро чинимо домашнім і родичам, інакше прихідцям і стороннім.

Щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся. Нема нічого дорожчого, солодшого і кориснішого за неї. Велика Русь розумно промовляє: «В полі пшениця роком родиться, а добрий чоловік завжди пригодиться». — Де був? «У друга». — Що пив? «Воду: краще ворожого меду!» І на Україні кажуть: «Не май сто карбованців, а одного друга».

Та не вартий дружньої любові той, хто ставить що-небудь вище дружби і не поклав її наріжним каменем і пристановищем всіх своїх діл та прагнень. Соловей преславне своє ім'я віддає добровільно другові. Солодка вода з другом — славна з ним і безіменність. Катон сказав: «Пропав той день, що без користі пройшов». А Траян (чи може Тит) ще ясніше: «О, друзі! Пропав мій день — нікому я не служив!» Всякій владі, званню, чинові, станові, ремеслу, наукам — початок і кінець дружба; основа, союз і вінець громаді. Вона створила небо і землю, зберігаючи світ світів у красі, чині і в миру...

Недарма є примовка:

«Добре братство краще за багатство».

А що сказано про дружбу, те розуміється і про стан. Як до одного, так і до другого вождь вірний є природа: щасливий же, хто йде за ним!..

А коли черепаха крил не має, то яка потреба? Вони для птиці потрібні. Неможливе і непотрібне є те саме. Але коли все знаєш, що для тебе потрібно, — то це означає довершену мудрість... Перезнавши всі дороги, але не пізнавши своєї — нічого і не знаєш, і не маєш, і не радісний...