У селі в господаря жили два пси. Довелось якось повз ворота проїжджати незнайомцеві. Один пес вискочив, погавкав, доки чоловік не зник із очей, та й повернувся до двору. — Що це тобі дало? — спитав другий собака. — Принаймні не так нудно, — відповів той. — Але ж не всі, — сказав розумніший, — переїжджі такі, щоб їх обов'язково мати за ворога нашому господареві. Коли б так, то і я б повинності своєї не залишив, хоч іще з минулої ночі в мене пошкоджена вовчими зубами нога. Собакою бути — це річ непогана, а от даремне брехати на кожного — зле. Сила. Розумний чоловік знає, що ганити, а дурний ляпає без розбору. |