Неподалець від озера, з якого визирали жаби, сидів на гілці і співав Чиж. Поблизу нього крякала собі й Ворона, та бачачи, що Чиж не полишає співати, сказала: — Чого ще й ти сюди пнешся, жабо? — А чому це ти мене жабою звеш? — спитав Чиж Ворону. — Тому, що ти такий же зелений, як та жаба. — О, коли я жаба, — мовив на те Чиж, — тоді ти сама справжнісінька жабера за внутрішньою своєю сутністю, бо спів твій зовсім схожий на жаб'ячий. Сила. Серце і звичаї людські мають свідчити, хто він такий, а не зовнішні якості. Дерево по плодах пізнається. |