Максим Рильський

Діалог (аналіз)

Наприкінці 50-х років газета “Комсомольская правда” розгорнула на своїх сторінках дискусію між “фізиками” і “ліриками”, тобто представниками науки і людьми мистецтва. Здавалося б, у час розвитку різноманітних галузей знання — космонавтики, кібернетики, атомної енергетики — спів солов’я нікого не цікавить, сприймається як анахронізм. У 1959 році російський поет Б. Слуцький написав вірш “Фізики і лірики”, в якому не тільки протиставлено точні науки й поезію, а й пальму першості начебто віддається прихильникам техніки, знавцям природи.

Вірш М. Рильського “Діалог” опубліковано теж у 1959 році. Він має своєрідну форму: в дискусії-розмові беруть участь два голоси, які представляють протилежні погляди. Коли перший говорить:

За облавок викиньте, поети,
Допотопних ваших солов’їв,

Але буть додатком до мотора
Для людини мало, далебі!

У цьому вірші своєрідно продовжується тема “красивого і корисного”. Поет переконаний, що повноцінне людське життя неможливе без поезії, музики, живопису, без краси. Мистецтво виховує людину, піднімає її душу до незвіданих висот, учить відчувати красу, а відтак естетично розвинена особа несе в своєму серці відповідальність за все суще на Землі. Така людина завжди думатиме про те, що найбільші досягнення науки і техніки мають не руйнувати довкілля, а допомагати людині жити щасливо. “Спів солов’я”, тобто поезія, мистецтво, — це духовність, а без неї людина перетворюється в бездушного робота.