Богдан-Ігор Антонич

Три перстені (аналіз)

Відомий дослідник творчості Б.-І. Антонича М. Ільницький писав: “Звичним було вбачати і сприймати у віршах той зміст, який лежав на поверхні, висловлювався прямо і легко вписувався в коло вже знайомих тем і понять. Антонич різко протестував своєю творчістю проти спокійної узвичаєності; його образи несли одночасно... формули світобачення, які треба було розшифрувати, докладаючи максимум розумових зусиль”. Так само вважає й інший літературознавець — Ю. Ковалів, стверджуючи, що “Три перстені” — найзагадковіша поезія Б.-І. Антонича.

Кодом до її розуміння є інтер’єр селянської хати — скрипка на стіні, червоний дзбан, квітчаста скриня з насінням і зіллям. Він звичайний і незвичайний водночас: скрипка — крилата, у ній приспано вогонь творчого горіння, музичну росу; скриня на самому дні ховає три зорі, “трьох перстенів ясне насіння”; у дзбан несподівано вміщено м’ятний трунок і зелені краплі явора. Краса такої хати несе в собі чаклунську силу, бо предмети інтер’єру наділені, як у казках, легендах, магічною силою:

Підноситься угору дах,
кружляє дзбан, співає скриня.
І сонце, мов горючий птах,
і ранок, спертий на вориння.

Олюднений Б.-І. Антоничем ранок дивується з тієї хати, милується її красою, спершись на пліт. Фантастика і народні символи переплітаються тут із реаліями життя. Сам поет теж зачарований красою рідного краю, його пісенними, танцювальними скарбами, його талановитими людьми. Краса ж — це синонім мистецтва, тож за допомогою оригінальних образів-символів утверджується думка про вічні людські цінності — пам’ять і віру, красу і талант, творчість. Автор використовує фольклорні традиції, народнопісенні образи-символи скрипки, скрині, трьох зір, дзбана, магічне значення цифри “три”, але наповнює їх новим змістом як поет, що володіє надчуттям слова, його глибин. Загалом у поезіях Б.-І. Антонича часто трапляються образи, що нагадують коло, — саме воно несе в собі ідею вічності. У вірші коло нагадують перстень, дзбан, сонце, які символізують замкнуте коло краси, коло персня: його неможливо розірвати, як і саме життя та мистецькі надбання рідного народу.