Ярило

Бог весняного сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова яр- означає ярий, нестримний, збуджений. У давні часи чоловіча пристрасть порівнювалась з мужністю, войовничістю й силою. Тому божества родючості часто зображалися з мечем.

У Велесовій книзі Ярило, названий Ярбогом (Яробогом), згадується як Бог, який «править весняним цвітінням і русаліями, і водяниками, і лісовиками, і домовиками». Обряд водіння Ярила зберігся до нашого часу: дівчата обирають найкращого парубка, вдягають його у вінок з перших весняних квітів і трав та й водять його вулицями від хати до хати, де є дівки. На вигоні або коло річки водять навколо Ярила хоровод, співають веснянки, гаївки.

Наш народ дуже шанував Ярила, а тим, хто народився під час його свят, надавали імена: Яр, Ярець, Яробор, Ярогнів, Яролик, Яромил, Яромир, Ярополк, Яросвіт, Ярослав та ін.