Род

Прабог, творець Всесвіту й людського роду. Род згадується у Велесовій Книзі: «І тут у Сварги перші Пращури молили: в Роду і Рожаниць — джерело (криницю) випросили, а у Дуба — частку хліба нашого».

Род — духовна енергія пращурів, що перебуває в Сварзі, дарує життя людям, звірам, птахам, дає родючий дощ полям і городам, посилає людині долю. Род єднає всі покоління: померлих пращурів, їхніх живих нащадків і майбутні ще ненароджені гілки родів, тобто він є зміцнювальним ядром народу (нації) — зв’язком минулого, теперішнього та майбутнього, виразником історії свого етносу, який формує і його майбутнє.

Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння; здійснюють «рождественноє волшеніє», що означає віщувати за зірками майбутнє родів («родословіє»).

У давні часи наші пращури цього дня читали «Рожденник — книгу, в которій указані добриє і злиє дні і часи і вліяніє їх на судьбу нарождающихся младенців», тобто за давніми «чарівниками» книгами намагалися віщувати дитині долю. Цього дня також поминають померлих і вшановують старших родичів та батьків (батька і матір, тобто тих, хто народив).

Колись побутувало багато імен, похідних від Рода: Родак, Родан, Родик, Родко, Родько — родич; так називали дітей, які народились на Свято Роду. Родимир — родючий; той, хто народжує людей (мир); мирний рід. Родислав — народжений для богині слави; людина славного роду. Родобог — народжений Богом; жрець святині Роду, за аналогією до Миробог, Дажбог.

Род тотожний з Богом Отцем — Сварогом, який оберігає наш український народ.