Виконавча влада в Україні:
організаційно-правові
засади

Основні засади демократичних взаємовідносин громадян і виконавчої влади

1. "Служіння" держави інтересам людини.

У стосунках між державою і людиною права людини мають стати найголовнішою метою. Місце домінуючої в минулому ідеології "панування" держави над людиною має посісти протилежна ідеологія — "служіння" держави інтересам людини. Поки що стосунки людини і держави обмежуються переважно захистом порушених прав. А треба спрямовувати увагу держави на утвердження пріоритету прав і свобод людини у повсякденному житті.

2. Роль державної служби в утвердженні пріоритету прав і свобод людини.

Одне з центральних місць у цьому процесі належить державній службі. Адже цей інститут забезпечує фактичне виконання покладених на органи виконавчої влади функцій, прав і обов'язків. У Законі України "Про державну службу" прямо зафіксований принцип "пріоритету прав людини і громадянина", але він ще не став визначальним у функціонуванні державної служби. А це суттєво перешкоджає громадянам реалізувати свої законні вимоги і наміри у відносинах із відповідними органами і службовцями. До того ж, службовці органів виконавчої влади повинні зважати не лише на правовий статус людини і громадянина, закріплений у національному законодавстві, а й на положення відповідних міжнародно-правових актів.

Для забезпечення верховенства права у функціонуванні державної служби необхідне рівноцінне ставлення державних службовців як до стану виконання з боку громадян обов'язків перед державою, так і до стану виконання з боку держави обов'язків щодо забезпечення їх прав і свобод, за що держава несе відповідальність.

3. Управлінські послуги — нова функція держави.

Виконання значної частини обов'язків органів виконавчої влади перед приватними особами пов'язане з такою новою функцією держави як надання управлінських послуг. В Концепції адміністративної реформи управлінські послуги визначені як "послуги з боку органів виконавчої влади, що є необхідною умовою реалізації прав і свобод громадян — зокрема, реєстрація, ліцензування, сертифікація тощо".

"Владне розпорядництво" з боку державних органів — це один формат оцінки їх відносин з громадянами, а надання тими самими суб'єктами "управлінських послуг" останнім — зовсім інший. "Служіння" з боку виконавчої влади — це і є надання її органами послуг. Сама державна влада — це реалізація аж ніяк не лише повноважень, що зобов'язують громадянина, а й виконання певних обов'язків держави перед громадянином, за які вона цілком відповідальна перед ним.

Величезний масив владно-розпорядчих дій органів виконавчої влади можна віднести до послуг: від видачі свідоцтва про народження, паспорта, дозволу чи розгляду уповноваженими суб'єктами будь-якого іншого конкретного звернення приватної особи до будь-яких інших рішень і дій зазначених суб'єктів щодо врахування і задоволення потреб чи інтересів цих осіб.

4. Адміністративні процедури.

Важливе значення для посилення орієнтації виконавчої влади на забезпечення прав і свобод людини мають адміністративні процедури у діяльності органів виконавчої влади, насамперед у частині їх взаємостосунків із громадянами. Ці процедури здатні істотно сприяти підвищенню ефективності управлінської діяльності, чіткому виконанню функцій і повноважень органів і посадових осіб. І головне — ці процедури покликані забезпечити необхідну послідовність у реалізації громадянами своїх прав і свобод та стати дієвою перешкодою для суб'єктивізму і свавілля з боку службовців органів виконавчої влади.

У вітчизняному адміністративному законодавстві процедурна частина є найменш розвинутою. Окремі питання розгляду заяв і скарг громадян регулює Закон України "Про звернення громадян", який має багато в чому декларативний і неконкретний характер, і до того ж побудований переважно за застарілою ідеологією аналогічного акта радянських часів. Тому нині триває робота над розробкою Адміністративно-процедурного кодексу.