Реклама на сайте Связаться с нами

С. А. Макарчук

Етнічна історія України

Навчальний посібник

Київ
"Знання"
2008

На главную
Етнічна історія України. Макарчук С. А.

Українці інших радянських республік

У 70—80-х роках XX ст. відбувалися значні зміни у розселенні українців Радянського Союзу поза межами Української РСР (табл. 3).

Насамперед простежуємо певне зниження частки українського населення в своїй республіці від загального числа українців у СРСР і помітне абсолютне і відносне їх зростання в Російській Федерації. До цього і в першому, і в другому випадках спричинився механічний рух населення; в другому випадку — можливо, також відродження національної свідомості в деяких групах раніше записуваного росіянами українського населення. Цей останній момент мав місце також на території Білорусі, Латвії, Литви, Узбекистану.

Порівняно з 1970 р. скоротилась кількість українців у Казахстані, Киргизії, Вірменії; порівняно з 1979 р. — у Туркменії. Безумовно, українське населения СРСР поза межами України в масі своїй підпадало під асиміляційні процеси, насамперед з боку російського етносу, причому і на території РРФСР, і поза її межами. За відсутності української національної школи в Естонії, Киргизії чи Росії українські діти йшли в російські школи, навчалися близькоспорідненою мовою і перетворювалися у так зване російськомовне населення. За переписом 1989 р. записали українську мову як свою рідну лише 42,8% українців у Росії; 45,3% — у Білорусі; 49,5% — в Узбекистані; 36,6% — Казахстані; 49,5% — у Латвії; 34,1% — Киргизії і 44,2% — в Естонії. В решті республік більшість українців подали українську мову як рідну.


Таблиця 3. Розселення українців у СРСР за матеріалами післявоєнних переписів населення
(Чисельність осіб (тис.) і відсотки від їх чисельності на роки перепису)

Територія 1959 р. 1970 р. 1979 р. 1989 р.
СРСР
УРСР
РРФСР
БРСР
Уз. РСР
Каз. РСР
Груз. РСР
Аз. РСР
Лит. РСР
Лат. РСР
Естон. РСР
Молд. РСР
Кирг. РСР
Тадж. РСР
Вірм. РСР
Туркм. РСР
37 252 930 (100,00%)
32 158 493 (86,32%)
3 359 321 (9,02%)
133 061 (0,36%)
88 388 (0,24%)
761 432 (2,04%)
52 236 (0,14%)
— (—%)
17 692 (0,05%)
29 440 (0,08%)
15 769 (0,04%)
420 820 (1,13%)
1 377 031 (0,37%)
26 921 (0,07%)
— (—%)
20 955 (0,06%)
40 753 246 (100,00%)
35 283 857 (86,58%)
3 345 885 (8,21%)
190 839 (0,47%)
111 676 (0,27%)
933 461 (2,29%)
49 622 (0,12%)
29 160 (0,07%)
25 099 (0,06%)
53 461 (0,13%)
28 086 (0,07%)
506 560 (1,24%)
120 081 (0,29%)
31 671 (0,08%)
8 390 (0,02%)
35 398 (0,08%)
42 347 387 (100,00%)
36 488 951 (86,17%)
3 657 647 (8,64%)
230 985 (0,55%)
113 826 (0,27%)
897 964 (2,12%)
45 236 (0,11%)
26 402 (0,06%)
31 982 (0,08%)
66 793 (0,16%)
36 044 (0,09%)
560 679 (1,32%)
109 324 (0,26%)
35 826 (0,08%)
8 900 (0,02%)
37 118 (0,09%)
44 186 006 (100,00%)
37 419 053 (84,69%)
4 363 992 (9,88%)
290 368 (0,66%)
154 105 (0,35%)
895 964 (2,03%)
51 722 (0,12%)
32 344 (0,07%)
44 397 (0,10%)
92 101 (0,21%)
48 271 (0,11%)
599 677 (1,36%)
108 027 (0,24%)
40 646 (0,09%)
8 341 (0,02%)
35 814 (0,08%)

Звичайно, українська школа, преса, культурне життя, де вони перебувають поза Україною, здатні сповільнити процес асиміляції дисперсних українців, але лише сповільнити, а не припинити. В умовах СРСР у великих російськомовних містах, на потужних будовах і виробництвах, науково-технічних закладах рано чи пізно під дією об'єктивних факторів українець сприймав близькоспоріднену мову як рідну. Водночас за втратою рідної мови на певному етапі життя змінювалася і національна свідомість. У зв'язку з інтенсивним контактуванням національностей процес асиміляції неминучий. Це, зрештою, підтверджувалось і досвідом українців США, Канади, Бразилії й інших країн, де боротьба за збереження національної свідомості мала велику традицію, але де, на жаль, чисельність українців зменшується.