Етнографія України

Молдавани і румуни

Назви молдавани, влохи, влахи означають пастухи, люди, що головним заняттям мали випасання худоби, овець, кіз. Молдавани також умілі садівники, виноградарі, городники.

У 20—30-х роках в Україні існувало дев'ять молдавських сільрад, видавалося 18 газет національною мовою. Молдавани мали змогу навчати дітей рідною мовою.

В другій половині 80-х — на початку 90-х років XX ст. розгорнулися процеси національного відродження українського народу і національних меншин, котрі проживають в Україні. Розпочали діяльність два молдавські та румунські національно-культурні товариства. За переписом 2001 р. в Україні проживало 259 тис. молдаван, з них більшість у селах, Чернівецькій і Одеській областях, а також на Кіровоградщині, Миколаївщині та в містах Донецької області. Близько половини молдаван розселено на Одещині, з них 22% — міські жителі. Понад 92% жителів села та трохи більше ніж 51% молдаван, жителів українських міст, володіють рідною мовою. У сільській місцевості продовжують побутувати національні народні звичаї та обряди.

Молдавське населення України має оригінальний фольклор, пісенну та хореографічну культуру, народний костюм, звичаї. Законодавство України гарантує молдаванам та іншим народам можливості розвитку національної мови, культури. У Чернівецькій і Закарпатській областях діють радіо- і телепередачі молдавською мовою, працює 350 етнографічних колективів. На початку 90-х років XX ст. 6,5 тис. дітей навчалися молдавською мовою.

Надзвичайно багато спільного з українською культурою і побутом зафіксовано в архітектурі молдавського села. Клуня, відкритий тік, дво- і трикамерне житло наслідують український тип забудови. На Буковині давно відомі типові зрубні хати, турлучні, глинобитні, саманні або кам'яні, дво- і трироздільні (хата — сіни — комора). Під впливом природних умов молдавське житло на Буковині, як і українське, мало двосхилий дах. На Кіровоградщині в молдавських оселях мурувалися українські печі. В Одеській області бувають відкриті вогнища у житлових приміщеннях. У Чернівецькій області збереглося традиційне планування сільських будинків молдаван, зате зменшилося число відкритих галерей, з'явилися веранди, багатокімнатні будинки.

Багато в чому схожий інтер'єр молдавського й українського житла: ткані рушники, доріжки, килими, верети — постійні у внутрішньому оздобленні селянського житла. Українські та молдавські хати щедро декоруються ззовні. Це дерев'яні різьблені деталі, випилюване дерев'яне мереживо, що прикрашає стіни, дахи, веранди, різнокольорові тоновані стіни та ін. Чимало спільних елементів у молдавському й українському народному одязі: безрукавки, кожухи, "сукмани", стрічки в дівочому вбранні тощо.

У південно-західній частині Чернівецької області (найбільше — у Глибоцькому районі) проживають румуни. Румунське населення у цій області становило 10%. Румунське населення є на Закарпатті. Майже 70% мешкає в селі, більшість румунів зберегла рідну мову. Всього в Україні — 151 тис. румунів (за даними 2001 p.).

Почали оселятися румуни серед українців ще в XIII ст. Це були зазвичай вихідці Західної Валахії (Марамуроша) і Південної Трансільванії. Вони переїжджали на територію Північної Буковини, Закарпаття, землі сучасного Тячівського і Рахівського районів. У XIV ст. тут виникли нові румунські поселення. В Україні народився відомий румунський письменник, громадський діяч і просвітитель румунського народу XIX ст. Георге Асакі, котрий частину життя провів на Буковині.

Румуни, як і молдавани, прагнуть розвивати національну культуру, зберегти звичай, мову, фольклор. Спільність мови, схожість пісенної культури дає змогу молдаванам і румунам створювати спільні культурно-освітні товариства, організовувати фольклорні свята тощо. В Україні, у місцях компактного проживання молдаван, діє 125 шкіл з молдавською мовою навчання і 93 школи румунські, багато молдавських та румунських колективів художньої самодіяльності.

Наприкінці 80-х — початку 90-х років спостерігалося переселення молдаван з Молдови в Україну в Одеську, Чернівецьку й інші області.