Етнографія України

Говори північного наріччя

Північне наріччя української мови за територією найменше. Воно охоплює Чернігівську область та північні райони Сумської, Київської, Житомирської, Рівненської та Волинської областей. Українські поліські говірки побутують також на Берестейщині та Пінщині в Білорусі. У північних говорів української мови предок — мова давніх слов'янських племен полян, древлян, сіверян і північних волинян.

Північне наріччя поділяється на три говори: східнополіський, середньополіський і західнополіський. Східнополіський і середньополіський говори, хоч і відрізняються один він одного, загалом протиставляються західнополіському говору, в якому дуже поширені риси говорів південно-західного наріччя.

Межа між східнополіським і середньополіським говорами проходить переважно по Дніпру, а межа між середньополіським і західнополіським говорами — по р. Горинь. Західнополіський діалект побутує майже на всій території Волинської та північно-західних районів Рівненської областей, а також Берестейщини і Пінщини в Білорусі. Середньо- чи центральнополіський говір охоплює територію більшої північно-східної частини Житомирської і північно-правобережних районів Київської області, східнополіський — території Чернігівської області та північні райони Сумської, північно-східні лівобережні райони Київської області.

Найголовніші ознаки північноукраїнських діалектів:

1. Наявність дифтонгів: куонь, вуол, вуіл, шіесть, дieд.

2. Звуки у, и на місці літературного і: кунь, люд, нус, вил, нич.

3. Ненаголошене о вимовляється як а: вада, карова.

4. Твердий звук р: бурак, вичера.

5. В іменників середнього роду зберігається давнє закінчення є: тилє, курчє, поросє, смиттє, життє.

6. Усічення закінчень у прикметників: зелени, червони, добри.

7. Закінчення -ей у іменниках: бабей, рукей, ногей.

8. Збереження двоїни: дві відрі, дві селі.

9. Переважання інфінітива дієслів на -ть: ходить, робить, брать.

10. Поширення приставних приголосних г, в, й: гоко, вогірки, йулиця.