Історія України

Друга російська збройна інтервенція

Тоді ж, 11 листопада 1918 р., РСФРР, розірвавши Берестейський мир, вирішує в десятиденний термін розпочати нову інтервенцію в Україну під гаслом підтримки робітників і селян України. Ще 12 липня 1918 р. більшовиками було створено філію Російської компартії (РКП), яка дістала назву КП(б)У — Комуністична партія (більшовиків) України. На своєму першому з'їзді у Москві 5—12 липня 1918 p., що проходив під керівництвом Леніна, КП(б)У задекларувала себе «складовою і невід'ємною частиною Російської комуністичної партії (більшовиків)» і скасувала резолюцію від 20.04.1918 p., ухвалену на конференції КП(б)У в Таганрозі, якою вона визнавала себе незалежною від російської. Той факт, що цю партію очолив російський великодержавний шовініст Г. П'ятаков, зайвий раз засвідчив, що основна боротьба за Україну буде ще попереду.

17 листопада 1918 р. уряд РСФРР стягнув на кордон з Україною 75-тисячне військо, яким командував В. Антонов-Овсієнко. До Реввійськради увійшли, крім нього, також Й. Сталін (нарком національних справ РСФРР), Г. П'ятаков та В. Затонський. 28 листопада з'явився такий собі фіговий листок для прикриття російської агресії — Тимчасовий «робітничо-селянський уряд» України, тоді вже перейменованої з УНР на УСРР (Українську Соціалістичну Радянську Республіку). Очолив його Г. П'ятаков (через деякий час — X. Раковський). Характерно, що цей «уряд» було створено громадянином іншої держави (Сталіним), на іноземній території (у залізничному вагоні на вокзалі в Курську), без будь-якої участі хоча б однієї справді української партії чи організації, навіть без відома ЦК КП(б)У!

29 листопада цей «уряд» видав маніфест, у якому брехливо стверджувалося, що антигетьманське повстання було організоване для встановлення влади рад, чим виправдовувалась російська навала, роль якої нібито полягала в підтримці повсталих трудящих мас України. Насправді ж ішлося про вивезення з України хліба, вугілля та іншої надзвичайно важливої сировини. Нашестя почалося 6.12.1918 p., а вже за два місяці було окуповано Харків, Чернігів, Полтаву... На місцях окупанти створювали всілякі ревкоми, революційні трійки тощо, які були нелегітимними антидемократичними органами.

Становище України значно ускладнювалося ще й тим, що Антанта прагнула відродити «неділиму» Росію й Польщу, а незалежній Україні місця в її планах не лишалося. У такій ситуації Скоропадський не знайшов нічого кращого як... ліквідувати державний суверенітет України й увійти до складу «білої» Росії та ще й з новим «українським» урядом, що складався з російських монархістів (гетьманська грамота від 14.11.1918 p.). Терпець українців увірвався, вони піднялися на антигетьманське повстання...