Анадольський скарб золотих античних монет

Скарби золотих монет — це казкова дивина, зокрема скарб, якому 2300 років. Знайдений у 1895 р. біля села Анадола (сучасна назва — Долинське) Ренійського району Одеської області найбільший у світі скарб золотих античних монет (2004 штуки, загальна вага — близько 17 кг, трохи більше пуда) і досі покритий таємницею.

23 січня 1895 р. кілька селян із Анадола поблизу села в яру видобували каміння. Несподівано кайло одного з них уперлося в бронзовий посуд, який від сильного удару розлетівся, а з нього посипалися безліч блискучих круглих монет.

Про знахідку вчені дізналися пізніше, бо селяни частину встигли продати міщанинові міста Рені Михайлові Мийні, котрий потім пояснював поліції, що скарб він знайшов у своєму садку. Тому спочатку його називали “Бессарабським скарбом із міста Рені”. Частину скарбу з 979 золотих монет, що потрапила до М. Мийні, вилучила поліція і передала Імператорській археологічній комісії. Згодом їх було викуплено або передано у нумізматичний відділ Імператорського Ермітажу. Іншу частину монет зі скарбу селяни продали різним людям.

Відомості про склад скарбу збирав торговець старожитностями з Керчі Єрмолай Запорізький, який записав їх зі слів писаря села Анадола. Монети Анадольського скарбу вивчив завідувач нумізматичного відділу Ермітажу Є. Придик у 1903 р.

Ще 206 монет, що потрапили до музеїв європейських країн, дослідив відомий нумізмат А. Серіг у 1969 р. Усі золоті монети з цього скарбу були покриті червонуватим нальотом. Після очищення всі монети набули гарного вигляду, на їхній поверхні були помітні сліди зношеності в процесі їх застосування в торгівлі за давніх часів. Але їх у скарбі було дуже мало, а це свідчить про те, що монети недовгий час перебували в обігу.

Античні монети з цього скарбу представляють золоті статери, карбовані під час царювання македонських царів Філіппа II (правив у 359—336 pp. до н. е.), його сина Александра Македонського (правив у 336—323 pp. до н. е.), його наступників — Філіппа III, Лісімаха, Деметрія Поліоркета та Селевка І Нікатора. У частині скарбу, що потрапила до Ермітажу, було 11 статерів Філіппа II. Як і всі інші відомі статери цього царя, вони на лицьовому боці (аверсі) мають зображення голови бога Аполлона, повернутої вправо та покритої лавровим вінком. На зворотному боці (реверсі) монет викарбувано зображення колісниці Філіппа, що перемогла на Олімпійських змаганнях. У ній сидить колісничий із піднятим батогом. Під ногами коней напис грецькою мовою: “Філіпп”. Аналіз особливостей карбування монет свідчить, що вони випущені монетними дворами різних міст: столиці Македонії — Пелли, Ферми (Фессалоніки), Маронея, Абдери, Мелітея, Трікка.

Найбільша кількість монет з ермітажної частини Анадольського скарбу належить карбуванню царя Александра Македонського, їх — 694, з яких представлено 290 варіантів, і лише 404 мають повтори, тобто дублети. Майже на всіх монетах Александра Македонського на лицьовому боці зображено голову богині Афіни Паллади в коринфському шоломі. Шолом має гребінь та різні прикраси у вигляді скрученої змії, грифона, сфінкса. І шолом, і сама голова Афіни зображені по-різному. Наприклад, волосся — простими пасмами або хвилястим. Є. Придик нарахував 34 типи зображення лише обличчя богині.

На зворотному боці золотих статерів — богиня перемоги Ніка, яка стоїть на повен зріст, повернувшись уліво, і тримає у правій руці вінок, а в лівій — трофей. Останній окремі дослідники пояснюють по-різному: знаряддя для підвішування прикрас на кормі кораблів, тризуб, щогла корабля. Крім того, в руці Ніки зустрічається пальмова гілка або скіпетр. З одного боку або з обох боків від богині Ніки — вертикальний напис грецькою: “Басілеос Александр” або “Александр”. Судячи з нанесених монограм, монети Александра Македонського також карбовані в різних монетних дворах багатьох міст. У зібранні монет Анадольського скарбу представлено карбування майже всіх монетних центрів античного світу імперії Александра Македонського.

В ермітажній частині скарбу — 21 монета, які карбувались при Філііші III за зразками монет Александра Македонського. На лицьовому боці зображено богиню Афіну в коринфському шоломі, на зворотному — богиню перемоги Ніку з вінком у руці. Ці монети від золотих статерів Александра відрізняються тільки грецьким написом уздовж зображення богині Ніки: “Басілеос Філіпп” або “Філіпп”. Вони також карбовані у різних містах античного світу того часу.

Значна кількість монет представлена золотими статерами, карбованими з ім’ям діадоха Александра Македонського — царя Лісімаха (правитель Фракії в 323—281 pp. до н. е.). їх в Ермітажі — 250, серед яких — 133 варіанти та 117 дублетів. На початку царювання йому належала тільки Фракія, а потім він приєднав Македонію, Фессалію та західну частину Малої Азії. Цар Лісімах карбував свої монети також за зразками статерів Александра Македонського, тобто із зображенням Афіни у шоломі на лицьовому боці та богині Ніки — на зворотному. На всіх статерах Лісімаха, крім цього, на аверсі є зображення лева, який біжить. Цей звір був емблемою царя. Пізніше він випускав монети іншого типу, в яких на лицьовому боці зображено голову молодого Македонського у діадемі з баранячими рогами єгипетського бога Амона, а на зворотному — богиню Афіну, котра сидить на троні й спирається на щит із прикрасою у вигляді лев’ячої голови. У правій витягнутій руці Афіни стоїть фігурка богині Ніки з вінком у руці. Трон богині Афіни прикрашений різними емблемами, а його ніжки закінчуються лев’ячими кігтями. Афіна в шоломі, до її правого плеча притулений спис. Таким чином на зворотному боці об’єднані в одне зображення символічні фігури аверса та реверса статерів Александра Македонського. З обох боків цього зображення грецькими літерами написано: “Басілеос Лісімах”. Судячи з нанесених на монети монограм, їх карбували у монетних дворах різних міст.

Серед інших золотих статерів — одна монета, яку карбував цар Селевк І Нікатор за зразками монет Александра Македонського, дві монети такого самого типу з ім’ям Деметрія Поліоркета. У скарбі було 174 варіанти золотих статерів, до цього невідомих нумізматичній науці. За повідомленням дослідника ермітажної колекції Анадольського скарбу Є. Придика, у скарбі нібито були ще й срібні тетрадрахми, золоті монети матері Александра Македонського — Олімпіади, золоті монети цариць Береніки та Арсиної. Але ці монети не потрапили до колекції, і про них можна судити лише з розповідей.

Усі золоті монети скарбу належать до одного з найяскравіших періодів розвитку античного світу другої половини IV — першої половини III ст. до н. е., що настав після полісної кризи. Початок епохи еллінізму в античному світі пов’язаний не тільки з тими процесами, що відбувались у великій материковій та острівній Греції, а й із виходом на арену тоді ще маловідомої держави Македонії, розташованої на околиці північної частини античної цивілізації на південних схилах Балканських гір. Золоті статери з Анадольського скарбу є свідками історії багатьох найвідоміших політичних діячів цього періоду, від імені яких вони карбувалися.

Успіхи Македонії пов’язані з діяльністю батька Александра Македонського — Філіппа II (382—336 pp. до н. е.), який у 359 р. до н. е. зумів об’єднати македонські племена і стати їхнім царем. Багаті копальні з видобутку золота на Балканах після завоювання Пангейських копалень у 358—357 pp. до н. е. дали змогу накопичити значні запаси золота. Філіпп II здійснив грошову реформу, запровадивши єдину монетну систему, що базувалася на золотих статерах, середня вага яких була 8,6 г. Відомо, що тільки копальні Філіппа II у Креніді щороку давали близько 1000 талантів (більш як 25 тонн) золота. Він виставляв свою колісницю для змагань на Олімпійських іграх, посівши на них перше місце. На пам’ять про цю перемогу він наказав зобразити переможну колісницю на монетах. Після смерті Філіппа II його місце зайняв один із найвидатніших полководців стародавнього світу — його 20-річний син Александр III Македонський (356—323 pp. до н. е.). Після завоювання ним величезної Перської імперії та інших регіонів у Малій Азії в його руках зосередилася, мабуть, найбільша відома до цього часу маса золота й коштовних речей. Введення в грошовий обіг великої кількості золотих монет, випущених Александром із великих золотих запасів перських царів, призвело до зміни основного монетного номіналу зі срібла на золоті статери в тогочасному світі. Більшість монет Анадольського скарбу також належить до карбування Александра Македонського. Він змінював не всю грошову систему, запроваджену його батьком, а лише зображення на лицьовому та зворотному боках монет. Але золоті статери вагою 8,6 г вже так заволоділи усією фінансовою системою античного світу, що надовго отримали назву “філіппіуси”. Вони були такі популярні, що стали синонімом будь-якої високопробної золотої монети. Зображення на монетах Македонського богині Афіни-войовниці та богині перемоги Ніки символізували головні ідеї великого царя-полководця, який намагався за допомогою війн підкорити увесь світ.

Та щаслива доля великого завойовника і державного діяча стародавнього світу була недовга. Повернувшись після завоювання Індії до Вавилона в 33-річному віці, Александр у 323 р. до н. е. раптово помер від малярії. Створена ним величезна імперія стала ареною боротьби його воєначальників — спадкоємців (діадохів) імперії та влади. Військові македонські збори у Вавилоні обрали спадкоємцем Александра його зведеного брата Філіппа III Аррідея (323—316 pp. до н. е.), який був слабим на розум і перебував далеко у Македонії, тому вважався формальною, тимчасовою фігурою. Але від його імені монетні двори встигли випустити золоті статери, 21 із яких був у скарбі. У зв’язку з тим, що призначений новий цар не міг керувати такою величезною державою, Македонію було поділено на чотири округи, якими управляли стратеги-полководці Александра.

У складі Анадольського скарбу золотих статерів, що потрапили до Ермітажу, були монети, карбовані найголовнішими претендентами в боротьбі за спадщину Македонського — Лісімахом, Деметрієм Поліорекотом та Селевком І Нікатором. Найбільше монет із цієї частини колекції належить Лісімаху (250), який був одним з охоронців Александра, а після його смерті став володарем Фракії. Лісімах був активним противником збереження єдиної імперії та призначення одного царя в ній, виступаючи проти Антігона. Після нового перерозподілу володінь у 315 р. до н. е. Лісімаху, крім Фракії, дістався ще й Геллеспонт. У 306 p., як і всі інші діадохи, він проголосив себе царем. У 303—302 pp. брав активну участь у боротьбі за владу проти Антігона та Деметрія Поліоркета і після битви при Іпсі у 301 р. захопив кілька районів у Малій Азії, а в 287—286 pp. — і Македонію. Великою загрозою для створеної нової держави Лісімаха були північні фракійські племена гетів та скіфів у Подунав’ї, з якими він вів численні, але безуспішні війни. У 281 р. до н. е. Лісімах загинув у битві із Селевком у Фрігії.

Наступний відомий діяч того часу Деметрій Поліоркет (336—285 pp. до н. е.) був сином одного з найбільших військових полководців Македонського — Антігона Одноокого (384—301 pp. до н. е.), з 306 р. — царя Македонії. В скарбі його карбуванню належать лише дві монети, які є свідками діяльності цього найяскравішого легендарного діяча. Він був дуже честолюбний і завзятий полководець. Після поразки свого батька активно приєднався до боротьби за владу з іншими претендентами на спадщину Македонського. Він підкорив Афіни, а в 306 р. переміг володаря Єгипту Птоломея у битві біля Саламіна, в 305—304 pp. тримав в облозі острів Родос. У 302 р. йому вдалося стати керівником Коринфського союзу античних міст Греції. Військова вдача в нього була дуже мінлива. В битві при Іпсі в 301 р. до н. е. він зазнав поразки і ледве встиг утекти на одному зі своїх кораблів. Але в 294 р. йому вдалося стати царем Македонії, та в 285 р. він знову зазнав поразки.

Лише одна монета з ермітажної частини Анадольського скарбу презентує карбування золотих статерів визначного діяча Селевка І Нікатора (358—280 pp. до н. е.). Він був сином знатного македонянина Антіоха. Прославився під час завоювання Македонським Індії у 326 р. до н. е. Після смерті імператора отримав у володіння в 321 р. сатрапію Вавилонію, а потім приєднав до своїх володінь інші східні території імперії — Мідію, Сузіану, Персику, Бактрію. У 305 р. проголосив себе царем створеної ним нової держави і цього самого року здійснив вдалий похід до Індії. Після битви при Іпсі при розподілі володінь між діадохами Македонського йому вдалося одержати Месопотамію і Сирію. Але на цьому Селевк не зупинився і, розбивши в 281 р. Лісімаха біля Курупедії, захопив усю територію Малої Азії, намагаючись стати і царем Македонії. Для цього він вирушив у похід на територію Фракії, переправившись через Геллеспонт на європейську територію. У битві біля столиці Лісімахії його вбив Птоломей Керавн, син Птоломея Лаги — царя Єгипту. Незважаючи на цю поразку, Селевку І Нікатору вдалося заснувати нову династію і найбільшу елліністичну державу Селевкидів на близькому і середньому сході Азії, яка проіснувала до її римського завоювання в 64 р. до н. е.

Як потрапив цей величезний скарб золотих статерів на територію лівобережжя Нижнього Дунаю (нині південно-західні райони Одеської області)? Чому в ньому зосереджено так багато золотих монет, карбованих майже всіма головними царями Македонії та елліністичних держав стародавнього світу? Найперше, це геополітичне та географічне розташування регіону в безпосередній близькості до Фракії та Македонії, яку весь час хотіли захопити майже всі царі елліністичних держав, щоб стати єдиними спадкоємцями влади великого Александра Македонського. Сюди весь час направляли свої війська з Єгипту, Вавилона, Сирії, Малої Азії претенденти на головний царський престол у Македонії. Крім письмових джерел з історії стародавнього світу, до нас дійшли з цього дуже неспокійного регіону старожитності і численні скарби монет, які є німими незаперечними свідками тих бурхливих історичних подій кінця IV — початку III ст. до н. е.

Серед цих знахідок золотих статерів на території Південно-Східної Європи Анадольський скарб є найбільшим.

Точну дату заховання скарбу золотих статерів установити важко, бо значну частину його було розпродано. Запропонована деякими дослідниками дата заховання — 230—220 pp. до н. е. — недостатньо обґрунтована, бо за наявними монетами карбування згаданих царів він міг бути захований і раніше. Не з’ясовано питання, що представляв собою цей величезний скарб золотих монет: військову казну, яку супроводжував її охоронець (“газофілік”), накопичене багатство торговця з місцевими племенами, награбовані скіфами чи гетами під час військових дій скарби македонських царів, контрибуцію македонських полководців місцевим племенам за відмову нападати на їхні володіння? Скарб зберігався в бронзовому посуді, який розлетівся від удару залізного кайла. В Ермітаж було передано тільки денце цього посуду.

Важливим моментом у визначенні причини заховання Анадольського скарбу є його географічне розташування — на недалекій відстані від головних переправ через нижню течію Дунаю біля села Орлівки та міста Рені. Село Долинське (колишнє Анадол) розташоване за 3 км на північний схід від міста Рені на лівому березі Дунаю, де і тепер проходить головна артерія залізничного та шосейного зв’язку з правобережною частиною Дунаю на території Румунії. Територія Нижнього Подунав’я та античні міста Північно-Західного Причорномор’я привертали увагу македонських царів.

Можливо, детальне дослідження монет Анадольського скарбу біля переправи через Дунай змогло б унести нові корективи у знання про ці найважливіші історичні події не тільки елліністичних держав, а й Скіфії та Фракії.

В скарбі представлена галерея визначних діячів світової історії IV—III ст. до н. е., чиї імена зафіксовані на золотих статерах. Величезний скарб золотих монет, імовірно, зібрав матеріальних свідків одного з найважливіших та найяскравіших періодів історії античного світу, події якого стосувалися й території України.

Доля половини скарбу, розпроданого за безцінь, не відома.