Сережки розкішного стилю із Феодосії

Антична Феодосія (з грецької “Богом дана”) розташовувалася на південному березі Кримського півострова, на місці середньовічної Кафи (сучасна Феодосія). Її заснували у другій половині VI ст. до н. е. переселенці з Мілета. Згадував про прекрасну гавань Феодосію давньогрецький оратор і політичний діяч Демосфен. Про місто писали й інші античні автори — Страбон, Псевдо-Скилак, Поліен. Розташована на високому пагорбі Карантинна гірка, захищеному від пронизливих західних і північних вітрів приярками Кримських гір, Феодосія швидко розбудовувалася. Зручна затока і родючі землі лише сприяли її розквіту. Місто навіть карбувало власні монети.

Наприкінці 80—70-х pp. IV ст. до н. е. Феодосія набула статусу важливого порту і форпосту західних кордонів Боспорського царства Спартокидів, а її сільська околиця була постачальником хліба та інших продуктів. Боспорські правителі цінували місто як хороше і зручне, вирізняючи його з-поміж своїх володінь.

З Феодосією пов’язана одна знаменна подія вже нового часу. У травні 1811 р. тут заснували один із перших в Україні Музей старожитностей. На початку 50-х pp. XIX ст. він перейшов під опіку Одеського товариства історії і старожитностей, під егідою якого згодом проводили археологічні розкопки на території власне Феодосії та її околиць. Зокрема, в 1852 р. для дослідження навколишньої місцевості був відряджений князь Олександр Сибірський, який перебував при Кабінеті його величності, відомий у вченому середовищі як нумізмат і колекціонер, один з організаторів Санкт-Петербурзького археолого-нумізматичного товариства. Золоті і срібні жіночі прикраси, розписні чаші й статуетки, знайдені ним у курганах, заохотили уряд імперії до проведення нових пошуків.

У 1853 р. ще більший успіх мав відомий російський художник, професор Академії мистецтв, живописець головного морського штабу І. Айвазовський, котрий поселився в Феодосії незадовго до цього. Навесні Міністерство уділів дало йому півтори тисячі рублів сріблом на археологічні дослідження околиць міста. Управляючий усіма археологічними дослідженнями Російської імперії, міністр внутрішніх справ і міністр уділів Л. Перовський на додачу відправив молодому І. Айвазовському “три різної величини ножі для обережного обмацування й відділення землі, яка зазвичай буває під дахом давньої гробниці, і три особливі решета для просіювання при розкопках землі, аби не залишити у ній дрібних давніх речей”. Буквально за кілька тижнів після початку розкопок Айвазовський пише листа до Санкт-Петербурга: “Як новий і недосвідчений археолог, не смію подати своєї думки, але що стосується голівки золотої, то як артист я в захопленні від Феодосії”. А кілька місяців по тому дев’ятнадцять золотих жіночих прикрас і глиняні статуетки з розкопок могили Тепе-Оба поповнили колекцію Ермітажу. В січні 1859 p., відповідаючи на запит нового міністра уділів про витрати отриманих на дослідження грошей, І. Айвазовський писав, що було відкрито вісімдесят курганів.

Саме завдяки самовідданій роботі І. Айвазовського і О. Сибірського у Феодосії частково розкопали міський курганний некрополь V—III ст. до н. е., в похованнях якого знайшли унікальні золоті вироби, теракотові (глиняні) статуетки, медальйони і монети. Після передання в Ермітаж вони відразу привернули увагу вчених і потрапили в перше фундаментальне тритомне видання “Древности Босфора Киммерийского, хранящиеся в музее Эрмитажа”, яке вийшло в 1854 р. у Санкт-Петербурзі російською та французькою мовами. Прекрасно ілюстрований фоліант із докладними описами поховальних споруд і різноманітних творів знайомив читачів зі знахідками першої половини XIX ст. на Керченському і Таманському півостровах.

Знайдені в 1853 р. у земляній могилі поблизу Феодосії на Тепе-Оба золоті сережки із зображенням спортивних змагань, досить поширених в Аттиці, — диво ювелірного мистецтва. Це один з унікальних зразків розкішного стилю, так званої мікротехніки, для якої характерна велика кількість декоративних деталей, а також використання мініатюрних рельєфів і цілих скульптурних груп.

Уперше твори цього стилю знайшли в 1830 р. у Криму при розкопках кургану Куль-Оба поблизу Керчі (античний Пантікапей). Витончені скроневі підвіски із зображенням голови Афіни Партенос, триярусне намисто і два типи сережок — справжні витвори ювелірної майстерності, розраховані на прагнення розкоші, пристрасть до якої поглинула античний світ другої половини IV ст. до н. е. Відомо чотирнадцять типів сережок розкішного стилю, чотири з яких знайдено в Україні. Всі вони представляють собою своєрідну архітектурну споруду з безліччю гранульованих, філігранних, рельєфних і скульптурних деталей, місця з’єднання яких замасковані орнаментальними вставками.

Сучасна типологія надзвичайно рідкісних сережок цього стилю включає п’ять груп. Ці винятково популярні протягом кількох десятків років у IV ст. до н. е. вироби, на думку більшості вчених, виготовляли на замовлення. Стилістичний аналіз деталей, іконографія міфологічних персонажів доводить, що центром виготовлення таких речей були майстерні північної Греції та Малої Азії. Високий рівень виконання зумовлював відповідну вартість, тому дозволити собі придбати такі прикраси могли тільки представники найвищих верств суспільства.

Феодосійські сережки відносять до останньої, п’ятої типологічної групи і датують їх 330—300 pp. до н. е. Виготовлення їх припинилося несподівано, ніби вичерпалися всі технічні й художні можливості.

У сережках простежується чітко виражений розподіл: рясно декорований диск, мініатюрна скульптурна композиція, човноподібна підвіска й переплетення ланцюжків із двома або трьома рядами підвісок. Ці прикраси органічно поєднали в собі два найдавніші традиційні типи сережок — дископодібні й човноподібні. Якщо перші з’явилися в Греції в архаїчний період (VII ст. до н. е.), то другі — ще раніше, в мистецтві хетів (XIX—XVII ст. до н. е.). Але тільки в IV ст. до н. е. грецькі ювеліри об’єднали їх у складну композицію, суцільно вкриту дивовижними орнаментами із філіграні, фігурками людей, тварин і фантастичних істот.

Сережки з гробниці, виявленої в околицях Феодосії, цілком заслужено здобули всесвітню славу. Вражає мініатюрність компонентів: висота фігурної групи становить всього 11, ширина — 12, а висота фігурки воїна — 7 мм).

Загадковим видається вибір спортивної теми, відтвореної на сережках, для жіночих вушних прикрас. Можливо, зображення богині перемоги і юнака-акробата нагадувало невідомій феодосійській жінці про перемогу в цих змаганнях у далекій Аттиці її чоловіка або сина. Ідею композиції могла підказати і якась монументальна пам’ятка. Певною мірою підтвердженням цього може служити наявність цоколя під зображеною мініатюрною групою. Адже відомо, що ювеліри копіювали монументальні скульптурні твори, а скульптори охоче бралися за виготовлення ювелірних виробів. Пригадаємо хоча б знаменитого архітектора, скульптора і торевта Теодора, котрий працював при дворі Полікрата Самоського і славився своїми виробами, виконаними в стилі мікротехніки.

Поза цим на територію Боспору з VI ст. до н. е. й аж до римського часу надходили посудини, пов’язані за своїм призначенням і сюжетами розпису з найдавнішими святами на честь Афіни Паллади — Панафінеями. Боспорці не тільки знали про свято, а й брали участь у змаганнях. Двадцять із тридцяти п’яти відомих панафінейських амфор та інших посудин, які вручали переможцям, знайдено на території колишнього Боспорського царства.

Опис сережок із Феодосії. Складені з густо декорованого великими пальметами і розетками диска, які перетворюють його на пишно вбрану квітку. На віддаленій від нього човноподібній підвісці прикріплено багатофігурну сюжетну сцену — квадригу, якою керують богиня перемоги Ніка й озброєний щитом оголений воїн у шоломі. Обрамовують центральну композицію два генії-ероти з піднятими крилами та химерно переплетені, імітуючи сади, завитки з трояндами. Заглиблення човна під цоколем заповнене рослинним орнаментом, а сам човен покритий найдрібнішим зерном по чотири гранули. Знизу його охоплюють розетки, що чергуються з голівками грифонів. До човна прикріплені ланцюжки з підвісками (чотири оздоблені найдрібнішою зерню “бутони” і чотири ретельно відполіровані “зернини”).

При сильному збільшенні видно найтонші подробиці. Четвірка коней мчить на глядача й створює не тільки ілюзію повного експресії руху, а й передає високий дух спортивних змагань. За спиною змилених жеребців — фігура Ніки, сповнена величавої гідності та впевненості в перемозі, яку вона принесе застиглому на декоративному цоколі поряд із богинею юнакові-акробату, готовому на ходу виплигнути з колісниці, щоб взяти участь у змаганні. Крила Ніки і розтріпані гриви тварин покриває тонке гравірування. На щиті юнака — апотропей — голова медузи Горгони, що має захищати його від злих сил.