Орлівський скарб кизикинів

Улітку 1967 р. житель села Орлівки на Одещині вирив у дворі невелику яму, в якій знайшов бронзового глека, де зберігалося близько сотні монет. Монети було передано до Одеського археологічного музею, колекція якого бере початок із 1825 р. і вважається однією з найбільших.

Одразу такої кількості античних рідкісних монет на той час іще не знаходили. Їх карбували в давньогрецькому місті Кизику, розташованому на східному березі Мармурового моря в Малій Азії (територія сучасної Туреччини). Зроблені вони з електру — сплаву приблизно рівних частин золота та срібла.

Орлівський скарб монет (кизикинів) належить до того періоду в історії європейської і світової цивілізацій, коли різні грошові системи тільки-но почали формуватися. У малоазійських державах Лідії та Фрігії наприкінці II тис. до н. е. було виявлено золото. Саме в Лідії з’явилися перші круглі монети, які започаткували монетарно-грошову систему стародавнього і сучасного світів. Тут золото вперше стало грішми з позначенням на ньому певних зображень. Добування металу допомогло цим державам не тільки розбагатіти, а й відігравати визначну політичну роль у цьому регіоні. Саме там виникли легенди і міфи про золото та його володарів — царів Лідії — Гігеса і Креза, царя Фрігії — Мідаса (про останнього розповідають: все, до чого він доторкався, перетворювалось на золото). У Лідії Гігес у 670 р. до н. е. викарбував першу овальну монету з електру вагою 14,5 г. Крез у 550 р. до н. е. почав карбувати монети з чистого золота. Великі багатства цього царя увійшли до прислів’їв та легенд. У 546 р. до н. е. Лідію завоював перський цар Кір, який використав багатства Креза для карбування золотих монет, відомих як “дарики”.

Карбування Кизиком монет було настільки успішним, що в античному світі їхні гроші стали міжполісним (міждержавним) платіжним засобом у Малій Азії, Греції, Північному Причорномор’ї. Кизикіни як основні гроші в античному світі були витіснені лише золотими монетами, які після завоювання Персії став карбувати Александр Македонський.

Кизикини, знайдені в Орлівському скарбі, — товсті кружки неправильної форми із певним зображенням на одному боці та вдавленим квадратом на іншому. Малюнки на лицьовому боці (аверсі) монети часто змінювалися, але під ними обов’язково було зображення тунця — символу герба міста Кизика. Жодних написів на монетах не робили. Всі монети зі скарбу представляють великий номінал системи, так званий статер. Середня вага монети — 16 г, розмір — 16-20 мм. Загальна вага скарбу — близько 1,15 кг.

Малюнки на лицьовому боці відзначалися високими художніми якостями. Кількість та різноманітність зображень вражає. Серед монет інших античних держав-полісів аналогів не було. Загалом, відомо десь 250 різних малюнків на аверсі. На кизикинських монетах зображені тварини (кінь, бик, лев, кабан), боги та грецькі герої (Зевс, Посейдон, Афродіта, Геракл), фантастичні істоти (грифони, сфінкси), пам’ятники. Різноманітність зображень на монетах викликана тим, що кожен новий склад магістрату міста, відповідальний за карбування монет, обирав новий малюнок. Тож кожна нова знахідка кизикину є відкриттям нового магістрату, позначеного новим символом зображення.

В Орлівському скарбі були монети, які Кизик карбував із початку V й до кінця IV ст. до н. е. На них представлені різні античні художні напрями та стилі — від пізньоархаїчного періоду до розвинутої класики. У скарбі виявлено 43 типи монет.

Окрім високого художнього рівня лицьових зображень на кизикинах Орлівського скарбу, вони мали високу торговельну цінність 2500 років тому. Найбільше документальне значення має знахідка плити у 1876 р. у поселенні Анадолу-Кавак на східному березі Босфору. Напис на плиті представляє копію декрету ольвіополітів, прийнятого в 340—335 pp. до н. е. Плиту поставили при вході у Чорне море (Понт Евксинський) для ознайомлення купців-мореплавців з умовами обміну іноземної валюти, який можна було здійснити тільки в одному місці, “на камені в еклесіастерії” — підвищенні у народному зібранні Ольвії.

Декрет установлював обмінний курс тоді найпоширеніших золотих монет Кизика до срібних монет Ольвії у співвідношенні 1:8,5 (хоча співвідношення курсу золота до срібла в античному світі було у середньому 1:10, ольвіополіти знизили курс кизикинів через значну частку в них срібла). Проведений аналіз монет із Орлівського скарбу свідчить, що 75% його монет містять 53% золота, інші — 54—56%. Співвідношення вартості золота і міді в античному світі було 1:1200. Важко зробити точні підрахунки, бо курс весь час змінювався, але кизикський статер коштував приблизно 20—30 срібних драхм, або 80—100 мідних оболів. Заробітна платня кваліфікованого робітника в Афінах IV ст. до н. е. була 2—2,5 драхми на день, архітектора — 750 драхм на рік. Уся вартість скарбу з Орлівки у IV ст. до н. е. становила приблизно 1750—2500 драхм, тобто він належав не дуже багатій людині.

Скарб заховано, мабуть, у 300-і pp. IV ст. до н. е. Про власника давнього скарбу можна судити з його речей та місцевих подій на час заховання монет. Поблизу Орлівки була переправа через Дунай, і на той час припадає три найважливіші події в історії давнього світу. В 339 р. до н. е. там відбулась битва між скіфами та військами царя Македонії Філіппа II (правив у 359—336 pp. до н. е.), в якій загинув скіфський цар Атей. У 335 р. син Філіппа II Александр Македонський (правив у 336—323 pp. до н. е.) розгромив гетів та переправився через Дунай. У 331 р. недалеко загинув полководець Александра Македонського — Зопіріон, який повертався після безуспішної облоги Ольвії у Північному Причорномор’ї. Імовірно, один із воїнів Зопіріона вкрав гроші, котрі збирав якийсь еллін з Тіри, Ніконії або з одного із поселень навколо Ольвії. Закопав поблизу переправи, сподіваючись вернутися за ним, але так і не зміг. Так і пролежав глечик у землі дві з половиною тисячі років.