Портретні статуї поета і його дружини з Пантікапея

Від початку нашої ери в Пантікапеї споруджували багато мармурових статуй боспорських і римських правителів. До нас дійшли лише численні постаменти з присвятними написами на честь Нерона, Веспасіана, Адріана, Марка Аврелія та інших імператорів. Імовірно, це були статуї типу тогатуса — чоловіка, одягненого в тогу. Вони мали великий соціальний зміст: тога була вбранням вільних громадян, і Вергілій приписував “римлянам, світу володарям, народу, одягненому в тоги”, право панувати над іншими людьми. Статуї імператорів привозили безпосередньо з Рима, а пам’ятники боспорських царів і знатних боспорян виготовляли, судячи з усього, спеціально запрошені скульптори.

Присвятні написи знайдено також в інших містах Боспору — Фанагорії, Гермонассі й Горгіппії, а це свідчить про цілеспрямовану пропаганду культу обожнених правителів. У цей період встановлюють і монументальні статуї намісників, серед яких найвідоміша й найкраще збереглася фігура Неокла. Поряд із нею був постамент із написом: “При другові царя і другові римлян, благочестивому царі Тиберії Юлії Савроматі (статую) батька свого й добродійника Неокла, сина Геродота, колишнього правителя Горгіппії, поставив Геродот, син Неокла, правитель Горгіппії, задля честі, року 483 (187 р. н. е.), місяця лоя, 15 дня”.

Портрети цього часу приваблюють суворістю і простотою узагальненого, ідеально піднесеного образу моделі. Попри збереження індивідуальних рис обличчя, в них є певна абстракція, зумовлена орієнтацією на класичні зразки мистецтва Греції. На жаль, під час розкопок найчастіше знаходять лише фрагменти скульптур із відбитими головами та кінцівками, що дуже утруднює їх точну атрибуцію.

Тому такими важливими для історії боспорського мистецтва І ст. н. е. є дві мармурові скульптури відомого боспорського поета (або філософа) та його дружини, знайдені в 1850 р. на території давнього некрополя Пантікапея. Це рідкісні для Північного Причорномор’я зразки місцевої портретної монументальної пластики. Нині обидві скульптури зберігаються в Державному Ермітажі. На думку дослідників, у них знайшли відображення художні риси августівського класицизму.

Портрет невідомого боспорця цікавий не лише повною душевною відкритістю, властивою багатьом статуям І ст. н. е., а й особливою окриленістю. Приємне округле обличчя з пишним кучерявим волоссям звернене до умовного глядача. В енергійно піднятій голові та цілеспрямованому виразі його обличчя скульптор уміло поєднав дивовижну гостроту спостереження, влучну реалістичну характеристику конкретної людини з властивою римському портретові часів Августа ідеалізацією образу.

Статую жінки знайшли поруч із чоловічою. Юна дружина стоїть, немовби прислуховуючись до слів чоловіка. На перший погляд, у ній немає нічого індивідуального. Це майже точна копія дуже поширеного в усій античній ойкумені статуарного образу жінки, із сумно похиленою головою, вкритою гіматієм (плащем). Детальна обробка важких складок одягу, що гарно облягають її фігуру, нагадує манеру майстрів початку І ст. н. е., коли ше жили традиції пізнього класичного та раннього елліністичного мистецтва Греції.

В обох статуях привертає увагу ретельна обробка білосніжного мармуру. В численних складках одягу скульптор навмисне залишив поверхню шершавою, зате освітлені частини тіла (обличчя й руки), навпаки, відполірував до блиску.

У Керченському державному історико-культурному заповіднику зібрано одну з найкращих колекцій монументальної кам’яної поховальної скульптури Боспору перших століть нашої ери. Саме в цій сфері пантікапейські скульптори досягли найбільших успіхів. Серед них особливо цікавими є монументальні (понад 2 м заввишки) дво- і триярусні стели. На них зображено різноманітні, на перший погляд, відособлені сцени. Найпоширенішими були сюжети загробної трапези, прощання чоловіка й дружини в супроводі слуг, героїзованої матері з дітьми, воїнів та озброєних вершників. Є також чимало оригінальних стел із зображенням головного героя, котрий перебуває в потойбіччі. Від інших персонажів він відрізняється своїми розмірами й атрибутикою.

На багатьох із виробів збереглися чудові поетичні епітафії, що свідчать про розвиток літературної творчості. Їх переважно не підписували, тому імена авторів — боспорських поетів і письменників — нам не відомі. Більшість із них написані в розмірі елегійного дистиха, однак були поширені гекзаметр, ямбічний триметр тощо. Серед численних поховальних пам’ятників у Пантікапеї знайдено стелу першої половини II ст. н. е. із зображенням поета (або філософа) Стратоніка, сина Зенона, котрий стоїть біля стола із сувоями. Згідно з написом, він залишив після себе багато книг, які будуть свідчити про його мудрість протягом багатьох віків. Імовірно, у знайденій статуї чоловіка втілений образ одного з найвідоміших і найшанованіших у Боспорі письменників або філософів, чиє ім’я та книги так і залишаться невідомими.

Опис портретних статуй із Пантікапея. Чоловіча фігура, розміри якої значно більші за натуральні, виконана в традиціях раннього еллінізму (IV ст. до н. е.). Скульптор створив яскравий натуральний образ безбородого молодого чоловіка, його схильну до повноти фігуру. Він стоїть, трохи відставивши вперед праву ногу. Заклавши праву руку на грудях за край плаща, поет гордо підняв голову. Біля його ніг — невеличкий кошик для сувоїв (киботій), запозичений в античних статуй відомих поетів і ораторів. В опущеній вниз лівій руці чоловік тримав нині втрачений сувій. Це дає можливість припускати, що поет зображений під час свого виступу. Про те, що цей твір виконано на Боспорі, свідчать деталі чоловічого костюма: м’які шкіряні чобітки, вузькі штани, ледь помітні з-під драпірувань важкого плаща, й натільна сорочка. Незважаючи на нерухомість пози, його фігура сповнена великої внутрішньої виразності. У статуї відтворено гармонію людського й громадянського, фізичного й духовного, чуттєвого й інтелектуального. Ця гармонія повністю втілена в надзвичайно благородній фігурі поета.

Поза жінки підкреслює пластичну красу її тіла. Торс, стегна й ноги огортає важка тканина плаща, кінець якого, вкриваючи голову, спускається на спину. Живописність складок вбрання, створюючи складну гру світлотіні, посилює деяке відсторонення образу. Обличчя виразне й суворе, хоча форма його не ідеальна. Однак це — лише оболонка, за якою приховане внутрішнє життя портретованої. Зосередженість, особливо замислені очі з проникливим поглядом, створюють образ інтелектуальної, духовно багатої особистості.