Мозаїки Хрестоподібного храму

У ранньому середньовіччі в Таврії панувало християнство, котре заступило політеїстичну релігію еллінів. Могутнє Боспорське царство свого часу під ударами варварів зрештою впало.

Античний Херсонес завдяки своєму географічному положенню уник трагічної долі держав Північного Причорномор'я. Опорний пункт Візантійської імперії V ст., Херсонес наступного століття знову відродився і став одним із найважливіших центрів Криму, карбував свою монету, оздоблюючи її портретами візантійських імператорів. Містобудування переживало справжній бум, жертвою якого, на жаль, стала більшість пам’яток античної епохи.

З другої половини III ст. в художній культурі Херсонеса відбуваються значні зміни. В образотворчому й декоративному мистецтві античні сюжети поступово витісняються християнськими.

Провідною темою монументального живопису в поховальних спорудах Херсонеса і всього візантійського світу кінця V — початку VI ст., як і досі, залишаються символічні зображення, однак тепер вони не так ілюструють, як дидактично витлумачують події. На зміну алегоричним (декоративним) мотивам прийшли історичні сцени на біблійні сюжети.

Крім різноманітних поховальних розписів, у Херсонесі знайдено поліхромні мозаїки, які також належать до VI ст. Вони прикрашали склепіння, стіни й підлоги ранньохристиянських базилік та храмів. Останні в Херсонесі зводили на найбільших майданах, переважно вздовж морського берега.

Архітектура цих споруд відтворювала зразки малоазійських тринефних базилік. Місцеві херсонеські цехи запозичували у Константинополя тільки будівничі технології, чергуючи пласти цегли та масивні, гладко обтесані, блоки на вапняковому розчині. Таке поєднання візантійської техніки з малоазійськими формами надавало архітектурі своєрідного зовнішнього вигляду. Базиліка зазвичай ставала центром комплексу культових споруд — довгої галереї з гробницями місцевої знаті, каплиці та мавзолею.

Внутрішні приміщення базилік пишно декорували різьбленими мармуровими капітелями, колонами, увінчували карнизами та різноманітними рельєфами. Архітектурні деталі доставляли з острова Проконнес у Мармуровому морі, де з давніх-давен існували каменоломні й майстерні з обробки чи не найдорожчого матеріалу — білого з блакитними прожилками мармуру. Підлоги базилік вкривали мозаїками. Художники надавали перевагу природним матеріалам, використовуючи декоративні якості темно-червоної цегли, білосніжного проконнеського мармуру, жовтуватого вапняку, чорного балаклавського пісковику й місцевого червоного мармуру.

Викликає захоплення чудово збережена довгаста вертикальна мозаїка південної прибудови підлоги в так званій первинній базиліці, дослідженій у 1935 і 1952 pp. Давній майстер прагнув підкреслити рельєфність зображень, точно викладаючи підібрані за тоном і кольором кам'яні кубики. Часом їх вишукані кольори, навмисно підкреслені темною або світлою контурною смугою, створюють незвичайний світлотіньовий ефект, підсилений симетрією орнаментального ритму. Загальне спрямування рішення мозаїчної підлоги первинної базиліки говорить про стилістичний потяг художника до геометрично підкресленої, добре вивіреної композиції, де головне місце поступово починає займати християнська символіка.

Багатством орнаментальних мотивів виділяється мозаїка підлоги базиліки 1889 р. (збереглися незначні фрагменти). Окрім традиційних поліхромних переплетених кіл, зубчатого орнаменту та в'юнкого стебла, викладених із дотриманням світлотіньового моделювання, увагу привертають взяті у великі ромби зображення пташок — павича, куріпок і голубів.

Значно повніше уявлення про композицію, стиль, орнаментику й колористичну гаму херсонеських мозаїк дає підлога майже повністю збереженого Хрестоподібного храму за містом VI ст. Насиченість композиції, символіка зображень, художня виразність і витонченість малюнків вирізняють цю пам'ятку серед інших споруд монументального мистецтва раннього середньовіччя.

Більшість орнаментальних і фігуративних мотивів, які є на мозаїчних підлогах Херсонеса, досить часто повторюються у інших будівлях. Так, канфар у центральному квадраті Хрестоподібного храму за містом за своєю формою і передачею об'єму майже ідентичний келихові на мозаїці так званої первинної базиліки. Південний квадрат із цього ж храму за малюнком і забарвленням збігається з квадратом із середньої частини південного нефа Уварівської базиліки (відмінність тільки у декорі внутрішнього кола). Схожість простежується не тільки в сюжетах, а й у системі мозаїчного набору та виборі матеріалів, найяскравіше втілених у зображеннях оперення павичів і канелюрів кратерів. Це пов'язано не лише з тим, що над їх створенням трудилися одні й ті самі мозаїсти, а й зі спільністю символіки та іконографії більшості композицій ранньовізантійського мистецтва.

Сюжети зображень іноді зводяться до відстороненої символіки, до різних знаків християнських понять і розташовані за геральдичною симетрією (виноградна лоза, павич, риба, ваза з водою тощо). Найпопулярніші сцени — причащання павичів, які символізують безсмертя (схожі композиції зустрічаються у мозаїках базилік Лесбоса, Ефеса, Хама й інших ранньохристиянських центрів, а також і в мармуровій поховальній пластиці Галлії). Настільки ж поширеними в Греції та Малій Азії були й килимові композиції з переплетених кіл із вкомпонованими в них зображеннями різних птахів (маленьких пташок, павичів, орлів), звірів (левів, барсів, биків чи баранів), плодів (гранатів, груш, винограду), дерев і геометричних орнаментів.

Судити про первинний вигляд більшості херсонеських мозаїк складно, оскільки вони майже повністю розібрані ще за часів середньовіччя, інші постраждали за роки численних воєн або ж частково були перенесені в зали музеїв.

Мозаїчні підлоги Херсонеса вирізняються сухістю трактування композицій, побудовані з математично вивіреною симетричністю. Стилістика базується на умовних, схематичних, зазвичай геометричних і рослинних орнаментах, проте джерела їх слід шукати в античному мистецтві. Всі вони дають різкі колірні тіні, умовно-аскетичні плани та масштаби, підсилені підкресленою килимовою декоративністю. Порівняно з елліністичними та римськими мозаїками, їхній малюнок позбавлений життя, перетворений на візерунок-схему, котрий не припускає багатозначного трактування. Пояснити це можна тим, що християнські канони вимагали аскетизму не лише у повсякденному житті, а й у мистецтві. Сильним суперником християнства у часи раннього середньовіччя ще залишалось язичництво, культивоване навіть після повалення Римської імперії. Тому апологети християнства особливо вороже ставилися до мистецьких здобутків античної епохи. Першою жертвою цього була, звичайно, культура як основний чинник суспільної свідомості.

Мозаїки Херсонеса VI ст. за стилістикою та образністю близькі до пам'яток Греції, Македонії, Фракії та Малої Азії, де переважно утвердилось християнство, значною мірою відрізняючись від мозаїк Сирії та Палестини, де традиції античного мистецтва побутували до середини VI ст.

Опис мозаїки Хрестоподібного храму. Мозаїку розміщено в трьох гілках хреста — північній, південній і західній. У головній своїй частині вона утворює плетений килимовий орнамент із зображеннями різних птахів, тварин, плодів, священних посудин і геометричних фігур, що символізує "райський сад".

У центральній частині храму на тлі цього візерунка — великий білий квадрат із зображенням канфара на довгастій ніжці з виноградними лозами, листям і гронами та двох павичів, які причащаються священним вином із келиха. З чаші виростають дві в'юнкі виноградні лози з голубами серед плодів. Ці птахи в античній міфології були атрибутом Афродіти, в християнстві ж вони — символи чистоти та людської душі.

Така ж виноградна лоза, але вже без фігурок птахів, повністю обрамовує мозаїчну композицію підлоги по периметру. У двох верхніх кутах цієї орнаментальної широкої стрічки розміщені невисокі чаші, з яких виходять довгі парості лози.

У бічних гілках хреста сувору симетричність монументальної композиції порушено внаслідок різних за розміром і сюжетом квадратів. На півдні в його центр уписано велике коло з переплетених стрічок, прикрашених двома плетінками і двома смугами, відтіненими ретельним підбором каміння. У чотирьох кутах — ліроподібні келихи із завитками. Біле коло прикрашено масивним канельованим кратером (чашею для приготування вина), ідентично зображеним на зовнішньому бордюрі підлоги. На його широких заломлених віночках сидять дві пташки в геральдичних позах. З келиха виходять дві гілки виноградної лози, котрі хвилясто оперізують його з боків. Верхню частину кола залишено незаповненою, через що загальна композиція південного квадрата здається незавершеною і неврівноваженою.

Протилежне північне відгалуження хреста декоровано простими ромбами з геометричними орнаментами, ритміка яких тримається виключно на контрастному доборі каміння, своєрідно імітуючи об'єм.