Печерне місто Чуфут-Кале

За 3,5 км від міста Бахчисарая (Кримська область) розташовані давні споруди печерного міста Чуфут-Кале — видатної пам’ятки кримського середньовіччя, прекрасного творіння природи та людини. Понад тисячолітня історія цього міста пам’ятає племена аланів, татар, таврів, чогнів; не забула славних воїнів — польського гетьмана Потоцького, литовського посла Леза, князя Ромоданівського, воєводу Шереметєва, Тимоша Хмельницького — сина гетьмана Богдана Хмельницького. Легенди оповідають, що Чуфут-Кале було величним і красивим. За деякими з них, понад тисячу років тому його збудували візантійські монахи, котрі переховувалися від переслідувань влади. Вони витесали в горах печери-келії, прикрасили підземні храми, прорубали до них сходи, сформувавши заплутаний лабіринт приміщень і переходів Успенського християнського монастиря. Можливо, ці укріплення було створено для оборони підступів до Херсонеса Таврійського від постійних нападів кочовиків. А може, будівельником підземного міста було плем’я аланів, котрі в II ст. н. е. прийшли з придонських і прикаспійських степів й оселилися в гірській частині Криму (про це свідчать середньовічні історики та мандрівники — християнський єпископ Феодор і арабський географ XVI ст. Абу-аль-Фіда). Але як спочатку називалося це місто й досі невідомо.

Термін “печерне місто” вперше вжили дослідники півострова ще у XVIII ст. До наших днів дійшли лише фрагменти архітектури зниклих колись могутніх поселень і фортець Тавриди. Хоча в Криму печерними містами називали середньовічні поселення, замки, монастирі, яких дуже багато в південно-західній частині півострова, створені вони, переважно, набагато раніше, а їхні печери були лише додатковими господарськими спорудами або допоміжними укриттями для захисту населення під час облог. Справжні назви деяких печерних міст не дійшли до наших днів, оскільки вони не залишили жодних слідів про себе в писемних джерелах або історичних хроніках.

Деякі дослідники вважають, що печерні міста-фортеці були ретельно продуманою системою взаємопов’язаних укріплень, головне завдання яких полягало в захисті поселень внутрішньої частини Криму та його південного берега від зовнішньої загрози. Але хто створював цю досконалу й розвинуту систему оборони півострова, чиїми руками й протягом якого часу зводилася така кількість фортифікаційних споруд? Щодо цього існує кілька гіпотез. Можливо, їх будували готи, що прийшли в Крим у II—III ст. Є також припущення, що міста й укріплення зводили візантійці за часів правління імператора Юстиніана І (527—565 pp.) для захисту своїх далеких кордонів від нападів кочівників і войовничих сусідів. Дехто пов’язує виникнення печерних міст і будівництво там фортець, замків, веж і міцних стін лише з інтенсивним розвитком феодальних відносин серед народів Криму. Ці поселення формувалися з умілим використанням природних умов — обривів, гірських ущелин, скель.

Таким було і Чуфут-Кале — одне із найбільших печерних міст давньої Таврії. Розташований у південно-західній частині внутрішнього пасма Кримських гір, він більше відомий археологам, аніж туристам і гостям Криму. І пов’язане це з тим, що, як і планувалося в минулому, розміщений він далеко від магістральних екскурсійних маршрутів й був схований від чужих очей, у недоступних районах сонячної Тавриди. Крім наземних житлових, культових й оборонних споруд, у ньому була розгалужена мережа штучних печер, вирубаних у вапнякових скелях. У моменти небезпеки місто було надійним укриттям для населення найближчих сіл. З північного, південного та західного боків униз на 150 м круто обривалося плато, а пологі спуски захищали кам’яні стіни. Зі сходу вхід у фортецю був закритий міцною стіною. До кінця XIII ст. площа міста становила 29 га, з яких дев’ять були забудовані житловими, громадськими й господарськими спорудами, а на решті землі жителі пасли худобу. Багате колись місто Чуфут-Кале проіснувало не одне століття, але було зруйноване монголо-татарами, котрі увірвалися в Крим у 1299 р. Військо бея Яшлая з орди Ногая захопило місто та знищило або взяло у полон його жителів. Із мирного поселення Чуфут-Кале перетворилося на військову фортецю, де розмістився татарський гарнізон, а пізніше й поселенці-татари, які назвали її Кирк-Ор (Кирк-Ера, Кирк-Кор, Керкрі), що в перекладі з тюркського означає “сорок фортець”. Напевне, це число означало кількість різних укріплень у цій частині гірського Криму. В 1253 р. французький чернець Гільйом Рубрук, котрого французький король Людовік Святий направив із дипломатичною місією в Татарію, писав, що між Херсонесом (Севастополем) і Солдайєю (Судаком) є близько 40 замків. У XIV ст. арабський мандрівник Абуль-Феде згадував: “Кирк-Ор розташований у країні аланів. Це — добре укріплений замок на неприступній горі”.

Кочівники не могли відбудувати зруйноване ними ж місто й були змушені залучити для цього караїмів — нащадків давніх іудео-хазарів. З приходом караїмів у місто його забудована територія збільшилася вдвічі — до 18 га. У XV—XVI ст. населення Чуфут-Кале досягло 5 тисяч, а будинків було понад 400. Місто поділялося на старе й нове поперечною фортечною стіною, що була своєрідним кордоном між давньою аланською та новою, освоєною караїмами, частиною міста. Стіна близько 150 м довжиною та 5 м завширшки мала по краях башти, а із зовнішнього боку до наших днів зберігся рів завширшки майже 4 м й глибиною до 2 м, у який збиралися дощові й снігові води. Заповнений водою рів був надійною перепоною на шляху ворога й заважав застосуванню стінобитних механізмів. Друга зовнішня стіна оточує нове місто з найбільш незахищеного східного боку, вона збудована в XIV—XV ст. і сягає заввишки до 7 м. У старій частині міста три головні вулиці — Кенаська, Середня й Бурунчакська з’єднані розгалуженою мережею криволінійних вуличок. На середній вулиці — руїни мечеті, зведеної на місці зруйнованого наприкінці XIII ст. давнього християнського храму. На території фортеці збереглися архітектурні пам’ятки XIV—XVIII сг.: велика й мала караїмські кенаси, гробниця-дюрбе Джаніке-Ханум (1437 p.). Дюрбе Джаніке складається з квадратного приміщення, перекритого склепінням, і двостінного відкритого ґанку. Колись місто було забудоване двоповерховими будинками з вікнами, що виходили на закритий стінами внутрішній дворик. У кожному будинку були підсобні печерні приміщення господарського й складського призначення. Печери розташовувались чотирма ярусами й були пов’язані між собою переходами й лазами. Завдяки цьому захисники фортеці могли залишати бойовий рубіж, й піднявшись ярусом вище, отримувати підмогу зверху або евакуювати поранених. Пізніше деякі з цих печер використовували як загони для худоби, в інших зберігали сіно й тримали запаси дорогоцінної для мешканців міста води.

У середині XVII ст. кримський хан та його двір залишили Кирк-Ор, заснувавши в Бахчисараї ханську столицю й віддавши все місто караїмам. Мабуть, тоді й виникла назва фортеці й печерного міста — Чуфут-Кале (Єврейська фортеця). Саме так татарські документи від 1650 р. іменують це караїмське поселення. Караїми жили в Чуфут-Кале до входження Криму в склад Росії 1783 р. У зв’язку з тим, що постійні напади ворогів на півострів припинилися, у населення печерного міста зникла потреба жити на безводному незручному плато. Вони почали активно розселятися у XIX ст. в прибережних містах — Феодосії, Керчі, Ялті та ін. Коли останні родини залишили Чуфут-Кале, місто припинило своє існування.

Після того, як люди багато століть тому були змушені назавжди піти зі збудованого ними міста-фортеці, його наземні споруди згодом зруйнувалися, а печерні приміщення час ніби законсервував, зберігши їх до наших днів. Татари й караїми на деякий час підтримали Чуфут-Кале, формуючи його забудову відповідно до своїх національних традицій. Нині в давньому місті все вкрите рослинністю, і про життя, що вирувало тут колись, майже нічого не нагадує. Досі невідомо, хто й коли створив ці численні приміщення та гроти з арками, переходами й кам’яними лавами. До багатьох приміщень ведуть стерті від часу сходи.

Для сучасників лабіринти цього давнього міста — унікальне архітектурне свідчення існування незвичайного поселення, жителі якого вміли мудро й раціонально розпоряджатися природними ресурсами.