Золотий змійовик Володимира Мономаха

З поширенням християнства на Русі майже в кожної людини з’явилися на шиї хрести, що не тільки свідчили про належність до християнської релігії, а й були своєрідними амулетами-оберегами від злих сил. Та серед амулетів залишились і старі, поширені за язичництва. Здебільшого вони були круглої форми із зображеннями “поганських” богів. Образи на амулетах старої язичницької релігії складалися протягом тисячоліть. Вони увібрали в себе дуже поширені уявлення та пов’язані з ними культові обряди слов’янських і багатьох сусідніх індоєвропейських народів.

Одним із найвідоміших таких амулетів є золотий змійовик Володимира Мономаха, знайдений у 1821 р. біля села Білоуса на Чернігівщині.

Володимир Мономах (1113—1125) — син великого князя Всеволода (титул великих князів київські правителі присвоїли собі у XI ст.). Ще до того, як зійти на престол, він відіграв визначну роль у відновленні порядку в країні. Мономах став одним із організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любечі під Києвом у 1097 p., які шукали, хоч і безуспішно, можливості припинити братовбивчі конфлікти. Гучну славу завоювали Володимирові його походи на половців. Переказують, ніби Мономах 83 рази виступав проти них і знищив 200 половецьких вождів.

Свідченням популярності Мономаха було й те, що після смерті його батька кияни повстали, вимагаючи, щоб Мономах зайняв великокняжий престол, хоч він і не був безпосереднім спадкоємцем. І лише коли шістдесятирічний Мономах дав згоду стати великим князем, повстання припинилося.

Знайдений амулет, який ще у XIX ст. отримав назву “чернігівська гривна”, зберігався в колекції Ермітажу, а в 1930 р. був переданий до Російського музею в Ленінграді. До змійовика прилагоджена двочленна петелька у вигляді великої літери “М” для кріплення на шворці чи ланцюжку. Виріб (7,8x7,4x1,0 см) зроблено за допомогою литва по формі з наступним карбуванням деталей і нанесенням орнаменту.

На лицьовому боці амулета зображений святий покровитель київських князів архангел Михаїл у царському вбранні. Поряд із крилатим архангелом у дві колонки нанесено стовпчиками напис із його ім’ям: “М X И Л Ъ”. По колу навкруг Михаїла зроблено напис: “АГІОС АГІОС АГІОС...” (“Свят, свят, свят...”). А далі грецькою мовою по колу — напис, що подає початок “трисвятої пісні”. Навколо напису зроблено ще одне коло з пишного орнаменту пальмет. Кола між зображенням архангела Михаїла, написом та рослинним орнаментом мають хвилястий вигляд. Відомий дослідник язичництва у Давній Русі академік Б. Рибаков убачав у цьому символічне зображення світового океану, а в пишному рослинному орнаменті — символ рослинної сили, що закликає: “Хай усе навколо росте та процвітає!”.

На зворотному боці — жіноча голова, на якій замість волосся — змії. Торс жінки закінчується ногами зі зміїних тулубів і головами, кінцівки рук — теж зміїні голови. Вся композиція включає десять драконів-змій, які є кінцівками змієногої богині. Зміїні тулуби виповзають навіть з її голови. А по колу медальйона навколо фігури змієногої жінки нанесено напис: “Господи помози рабу своему Василию. Амин”. За ним ще один напис грецькою мовою, що передає закляття “чорної Істери”. Грецьке слово “істера” означає “матка”. Давні греки вважали, що така загадкова хвороба як істерія, падуча пов’язана з нервово-психічним розладом, є проявом діяльності “чорної Істери”, проти якої потрібні були спеціальні закляття та амулети. Суто грецьке поняття про “чорну Істеру” на слов’янському грунті мало дещо інше тлумачення, пов’язане з хворобою взагалі нутрощів людини (“нутро”, “утроба”) — “чорною неміччю”.

Амулет-змійовик є оригінальним художнім виробом. Навіть літери напису зроблені так, що створюють враження своєрідного орнаменту. Пишність орнаментації, у тому числі з літер, що заповнюють усю поверхню виробу, нагадує пізніші художні прийоми стилю європейського бароко.

Відомий дослідник стародавніх руських написів І. Срезневський виявив схожість літер цього напису з Остромировим Євангелієм 1056—1057 pp. і відніс створення цього амулета в Києві до 1096—1097 pp. Як вважають дослідники, цей амулет-змійовик належав Володимирові Мономаху, який у хрещенні мав ім’я Василій. Імовірно, князь загубив його під час полювання на р. Білоусі. У Чернігові Володимир Мономах княжив з 1076/78 до 1094 р. Унікальна знахідка золотого амулета-змійовика великого київського князя, об’єднувача Київської Русі, звитяжного воїна та блискучого письменника, спричинила справжній бум суспільного і наукового інтересу до давньоруської історії та її старожитностей.

Ця знахідка не єдина. В 1877 р. у Білогородці під Києвом знайшли аналогічний золотий амулет-змійовик, але на лицьовому боці було зображення не архангела Михаїла, а Богородиці. “Білогородська гривна” була так схожа на “чернігівську гривну”, що навіть припускали, ніби вони були зроблені в одній майстерні.

Використання таких предметів, як амулети, мабуть, ні в кого не викликало сумнівів. Але дослідники по-різному розуміли зміст зображення зміїної композиції та її співвіднесення з християнськими зображеннями. Деякі вважали, що на двох боках цих амулетів зображені протилежні символи: архангел Михаїл і Богоматір — як твердині боротьби зі злом за християнство, а змія — диявол, з яким боролася християнська релігія. Інші в зображенні зміїної діви вбачали давньоруську язичницьку змієногу богиню або давньогрецьку міфічну горгону Медузу.

У 1920-і роки знайшли дивну річ — схожий із “чернігівською гривною” змійовик, але не із золота, а з бронзи. За місцем знахідки він отримав назву “ганнопустинська гривна”.

Кілька змійовиків виявили на Княжій горі, де в давні часи було місто Родень, або Святославль (тепер городище біля лівого берега гирла річки Рось у селі Пекарях Канівського району Черкаської області). Один із цих амулетів бронзовий, але позолочений. Його діаметр дорівнює 8 см. Він подібний до змійовика, знайденого біля Чернігова. На ньому теж зображений архангел Михаїл, а на зворотному боці — змієнога богиня і два написи давньоруською та грецькою мовами, заклинання проти хвороб. Ще один амулет-змійовик із бронзи із зображенням архангела Михаїла був знайдений на Старокиївській горі в 1979 р. Усі ці знахідки свідчать про те, що такі амулети були поширені в Київській Русі і виробляли їх, найпевніше, в Києві.

Образ змієногої богині найвідоміший за міфами давніх греків. Горгону Медузу зображували з крилами та зміями на голові, що наводили жах. Той, хто глянув у вічі Медузи, перетворювався на камінь. На відміну від інших сестер-горгон, Медуза була смертна. Грецький герой Персей підкрався до неї, коли горгона спала, і відрубав їй голову, дивлячись на її відображення в мідному щиті. Цю голову він передав богині Афіні, яка прикрипіла її до свого щита. Щит Афіни навіть має назву “горгонейон”. Зображення обличчя Медузи прикрашало також обладунки або плащ Зевса та Аполлона. Образ Медузи дуже часто зустрічався в давнину на щитах воїнів як їхній оберіг.

Поява міфічного образу змієногої богині сягає глибин історії давніх племен на території України. Дуже часто зображення змій є на глиняному посуді трипільської культури IV—III тисячоліть до н. е. “Зміїний” орнамент присутній на багатьох глиняних посудинах і статуетках. Зустрічаються зображення окремих або парних символів змії. Аналіз зображень змій на трипільському посуді свідчить, що вони виступають як охоронці добра, всього найціннішого, а на глиняних статуетках — оберегами життя та здоров’я.

Один із найвідоміших у світі англійських етнографів та істориків культури XIX ст. Бернет Тейлор звернув особливу увагу на поширення та роль культу змії у давніх і сучасних народів у розвитку первісної міфології та анімізму як особливої природної релігії. За його дослідженнями, цей культ поширений майже у всіх народів не тільки Старого Світу, а й в індіанців американського континенту. Культ змії зафіксовано в писемних джерелах давньої Європи. Велика змія захищала цитадель Афін, для неї навіть пекли щомісяця пироги з медом. Змія була символом бога-цілителя Асклепія. Звідси й походить символ сучасної медицини. В храмах Давньої Греції, присвячених Асклепію, обов’язково тримали змій. Змія фінікійців була символом світу. В Римі зображення домашнього генія мало вигляд змія. У скандинавів змія Мадгарда стала емблемою вічності. Культ вужа відомий у сербів, болгар, литовців, білорусів, українців, греків, вірмен. Вужів навіть тримали вдома, їх поїли молоком, шанували як священних тварин, яких не можна було вбивати. Цікаві й назви вужа у різних мовах: російський “домовик”, “стопанин” (господар) у болгар, “домашин” у сербів, “гад-господарик” у чехів, “чувар” — охоронець сім’ї та домівки у сербів. Усе це знайшло відображення в багатьох народних казках.

Культ змії був поширений і в язичницькій релігії Київської Русі. Досить згадати київських волхвів, котрі напророчили у 912 р. смерть князеві Олегу від його коня. Документальними свідченнями існування культу змії навіть після прийняття християнства в Київській Русі в 988 р. є знахідки амулетів із зображеннями християнських святих і змієногих богинь.

У побутуванні культу змії у Київській Русі простежуються дві її протилежні іпостасі: одна пов’язана із захистом здоров’я, добробуту окремої людини, навіть держави, а друга — з нападом злих сил. Перша знайшла відображення у поширенні амулетів із зображенням архангела Михаїла та змієногої богині, назві оборонних споруд для захисту Київської Русі від степових кочовиків — “Зміїні вали”. Друга — у численних легендах про “зміїні чудовиська”, “Змія Горинича”, що нападає на Русь та приносить їй усілякі нещастя. Поява другого негативного образу Змія є пізнішою репрезентацією цього культу, пов’язаного з XII—XIII ст., коли Русь потерпала від лиха, заподіяного половцями і татаро-монголами. Обидва напрями цього культу, мабуть, відображають природні властивості різних видів отруйних та неотруйних змій.

Золотий амулет великого київського князя Володимира Мономаха — яскраве відображення духовної атмосфери в Київській Русі, що склалася після офіційного прийняття християнства. Навіть серед князів зберігалися певні уявлення старої язичницької релігії, коли це стосувалося найважливіших сфер особистого життя, зокрема захисту свого здоров’я від злих сил. При цьому зображення святого захисника Києва і княжої влади архангела Михаїла на лицьовому боці було свідченням віри у християнську релігію. Розташоване на зворотному боці зображення язичницької змієногої богині як захисниці від усіляких напастей та хвороб не було видимим для споглядача, але виконувало традиційну роль охоронця здоров’я його власника. Це яскравий приклад руського “двобожжя”, яке об’єднувало нові християнські символи і старі язичницькі образи. Останнє, безумовно, знаходило своє відображення і в духовному житті не тільки простих людей, а й верхівки Київської держави XI—XIII ст.

Нині “чернігівська гривна” є унікальною пам’яткою у світовій спадщині. Це не тільки дорогоцінна реліквія одного з найвідоміших політичних діячів Київської Русі, а й важливе історичне джерело для вивчення співвідношення запровадженої християнської релігії на Русі зі старою язичницькою релігією, що панувала тут тисячоліття. На амулеті відображено співвідношення старого і нового духовного сприйняття світу в часи середньовіччя. А яскраве художнє оформлення цього витвору київських майетрів-ювелірів ставить його в один ряд з найкращими зразками творів художньої обробки металу в Європі та Візантії у XI—XII ст.