Мініатюри з Пересопницького Євангелія

Пересопницьке Євангеліє — визначна пам’ятка староукраїнської мови XVI ст., що зберігається в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського.

Євангеліє знайшов у 1837 р. видатний український філолог, учень чеського славіста П.-Й. Шафарика, приятель Т. Шевченка, М. Максимовича, М. Гоголя — О. Бодянський (1808—1877 pp.). Історія зберігання цієї рідкісної книжки заслуговує на окреме дослідження, бо в ній багато дивовижних пригодницьких моментів.

Невідомо, як наприкінці XVII ст. Пересопницьке Євангеліє опинилося в бібліотеці українського гетьмана-романтика І. Мазепи. Він добре розумів цінність зібраних ним старовинних українських книжок. У 1701 p. І. Мазепа передає Євангеліє Київському митрополитові Варлааму Ясинському (1690—1707 pp.). У цей час було поновлено Переяславську єпархію, і в Переяславі засновують Вознесенський монастир, пізніше реорганізований у Переяславську духовну семінарію. Цьому монастиреві й було передано унікальне старовинне Пересопницьке Євангеліє, там воно зберігалося до 60-х років XIX ст., коли семінарію, а разом із нею і бібліотеку, перевели до Полтави.

Про раритетність цієї книжки стало відомо ще в Переяславі завдяки дослідженню О. Бодянського. І тоді ж про це повідомили в Міністерство народної освіти Російської імперії: ця старовинна книга “величиной слишком поларшина оправлена в доски, оббитые малиновым бархатом, из коих уцелела одна первая; писано прекрасным уставом, весьма хорошими чернилами; всех листов в ней 4820”.

У 1873 р. Полтаву відвідав міністр освіти граф Д. А. Толстой, і архієрей доповів йому про цінну стародавню книжку, що зберігається в цьому місті. Граф, прибувши до Петербурга, розповів про Пересопницьке Євангеліє імператорові Олександру II, який повелів представити рукопис на “Высочайшее воззрение”. Полтавське духовенство подарувало його князю принцеві Ольденберзькому Петру Георгійовичу, після смерті якого 1881 р. його родичі в 1889 р. повернули книгу до Полтави.

Євангеліє — одне з рідкісних видань, створених до появи в Україні друкарської техніки. Книги переписувались вручну спеціально підготовленими до цього людьми, здебільшого ченцями монастирів. Це займало багато часу, тому кожний примірник такої книги мав неабияку цінність. Створення Пересопницького Євангелія розпочато в 1556 р. у монастирі в с. Двірцях (Львівщина), а закінчено 1561 р. у Пречистенському монастирі поблизу с. Пересопниці, звідки й назва.

Пересопниця — давньоруське місто, розташоване на правому березі р. Стубли в басейні Прип’яті. Уперше згадується в літописах під 1149 р. У XII—XIII ст. у Пересопниці була резиденція удільних князів, а в другій половині XVI ст. це вже село (нині Рівненської області). Євангеліє було перекладене з церковнослов’янської мови на тогочасну “просту” українську архімандритом Пречистенського монастиря Григорієм та сином протопопа Михайлом Василевичем.

Створення Євангелія належить до того часу в історії України та європейських країн, коли значно зріс попит на книжки, що були основою європейської освіти. Це період появи перших друкованих книжок та їх тиражування. Перша друкована книжка в Європі (Майнц, Німеччина) датована 1450 р. Відтоді винахід Гутенберга — тиражування книжок шляхом друкування — до кінця XV ст. поширився по всій Європі. В 1491 р. у Кракові з’явилася й перша книжка, надрукована українською мовою з кириличним алфавітом. Друкування книжок у Москві почалося у 1564 p., у Львові — 1574 p., в Острозі — 1580 p., у Києві — 1617 р.

Таким чином, у середині XVI ст., коли було переписано перекладене українською мовою Пересопницьке Євангеліє, друкованих книжок було мало, друкування відставало від потреб у релігійних книжках населення, монастирів, церков. Тож по монастирях ченці продовжували свою давню справу — переписування книжок. Хоча виробництво паперу в Європі почалося ще в XI ст., в Україні перші паперові млини з’явилися тільки у XVI ст., і ченці-переписувачі часто користувалися традиційним матеріалом для створення книжок — пергаментом (спеціально оброблена шкура молодих тварин).

Рукопис Євангелія був оздоблений мініатюрами, заставками, ініціалами тощо, виконаними в стилі Ренесансу. Читання книжок у всі часи було пов’язане з особливим психологічним настроєм, що допоміг би читачеві не лише уявити описані події, а й побачити їх. Майже від самого початку в стародавніх книжках були ілюстративні зображення. Крім того, прикрашалися великі літери тексту, початок та закінчення окремих розділів.

Особливо високим художнім рівнем виконання в Пересопницькому Євангелії виділяються чотири мініатюри із зображенням євангелістів — Матвія, Марка, Луки та Івана. Вони обрамлені пишним рослинним орнаментом, що займає три чверті площі мініатюрних зображень. Малюнки відзначаються надзвичайною декоративністю, урочистістю та життєрадісністю, гармонійним поєднанням їхнього золотого тла із соковитими зеленими, синіми та червоними кольорами. Рослинні орнаменти цих мініатюр, в основі яких — рослинні паростки аканта, стали предметом окремих досліджень мистецтвознавців кінця XIX — початку XX ст.

У зображеннях євангелістів у мініатюрах Пересопницького Євангелія помітні нові риси, які свідчать про реалістичне за своєю сутністю світосприйняття художника. Так, у зображенні євангеліста Марка втілено образ вольової та діяльної людини. Драпіровки одягу євангеліста подано хоч і дещо умовно, але в реальному русі, під ними відчувається об’єм тіла, ноги міцно опираються на підніжжя, вся постать відзначається природністю своєї постави. Багате архітектурне тло при традиційному умовному характері має певну пластичну виразність і об’ємність.

Євангеліє — це ранньохристиянський твір, який розповідає про життя та вчення Ісуса Христа. Християнська церква визнала канонічними та включила до Нового Завіту лише чотири Євангелія, написані Матвієм, Марком, Лукою та Іваном. Зображення в центрі мініатюр цих євангелістів і становлять майже весь ілюстративний цикл Пересопницького Євангелія. За художнім стилем виконання, застосуванням кольорів, на думку мистецтвознавця А. Грузинського, вони нагадують “розписи ватиканських лож”, зроблені великим італійським художником Рафаелем та його учнями на початку XVI ст. Інші аналогічні орнаментальні мотиви спостерігаються в мініатюрних книжкових розписах Польщі, Італії та особливо південнослов’янських країн — Болгарії та Сербії. Все це свідчить, що автор-художник пересопницьких мініатюр був добре обізнаний щодо усіх художніх європейських оформлень книжок і розвитку художнього мистецтва Європи того часу.

Дослідники мистецьких особливостей мініатюр Євангелія були вражені не тільки дивовижністю та гармонійністю їх композицій, а й чарівними образами євангелістів. Вони відзначають, що головним видом орнаментації рукописної книги в Україні в XV—XVI ст. є різноманітні плетінчасті композиції, однаково поширені в молдавському, російському, болгарському та сербському мистецтвах, які були не тільки тісно пов’язані між собою, а й становили єдиний пласт художньої культури вже загиблого візантійського мистецтва.

Рослинна орнаментація рукописних книжок в Україні наслідувала мініатюри Остромирова Євангелія та Ізборника Святослава часів Київської Русі. Мініатюри Пересопницького Євангелія характеризують перехід від декорування із зображеннями фантастичних звірів та людей до рослинних орнаментів, що представляють всю природу Землі. У XV ст. в оформленні ікон та книжок з’являються циркульно-геометричні заставки із застосуванням рослинних паростків. Вони не тільки відповідали народному духу мистецтва, а й несли в собі ширші філософські ідеї створення світу за єдиною божественною гармонією. Пересопницьке Євангеліє — один із найяскравіших переходів цього філософсько-мистецького змісту епохи складного XVI ст. Автором його мініатюр з євангелістами дослідники вважають переписувача книги поповича Михайла Василевича із с. Пересопниці на Волині. З цього випливає, що навіть у віддалених куточках України XVI ст. були високоосвічені люди, знайомі з великим тогочасним художнім і духовним фондом усього світу.

Мініатюри є, безумовно, шедеврами у світовому мистецтві книжкової графіки. Ми можемо судити про це, порівнюючи їх із мініатюрами Євангелія першої половини XV ст. із села Соколова Воля на Лемківщині, мініатюрами Гримненського Євангелія XVI ст. та багатьох інших. Такі порівняння засвідчують виняткову красу та багатство орнаментики, живий, яскравий колорит, виразність малюнка мініатюр Пересопницького Євангелія, що стало символом давнього переписування та перекладу книжок на пергаментах.