“Апостол” І. Федорова

Іван Федоров (Іван Федорович Московитин; бл. 1510—1583 р.) започаткував книгодрукування в Україні у другій половині XVI ст., а також дав новий імпульс розвиткові друкарства в Росії та Білорусі. Федоров був друкарем-просвітителем, самобутнім художником-гравером, конструктором книги, талановитим письменником. Володіючи кількома мовами, був редактором і коректором тексту, автором оригінальних передмов і післямов.

Перші друковані в Україні книги мали високий рівень художнього оформлення, своєрідний шрифт, композицію набору та спосіб виготовлення, в основі якого була ручна праця. Спочатку друкована книга наслідувала рукописну. Задля здешевлення друкарі часто відмовлялися від послуг художників-мініатюристів. Для виділення важливих частин тексту й декорування аркуша застосовували червоний колір у заголовках та ініціалах.

Дорогими були й оправи книг. Палітурництво існувало задовго до винайдення друкарського верстата, і його, без істотних змін, використали друкарі. Під оправою містився тоненький шар міцних дощечок. Їх обтягували шкірою і витискували на ній орнаменти або сюжетні композиції. Інколи малюнки покривали позолотою, або ж узагалі всю палітурку декорували сріблом із позолотою.

Перші книги, друковані кирилицею, з’явилися у Кракові (друкарня Швайпольта Фіоля) 1491 р. В основу друкарських шрифтів було покладено напівустав кириличних рукописів. Згодом значну кількість книжок видрукував білоруський учений і гуманіст Франциск Скорина.

Першою точно датованою книгою був “Апостол”, який видав Іван Федоров у 1564 р. у Московії. Проте він став причиною тривалих поневірянь його друкарів. Побоюючись звинувачень у єресі за відхилення від канонічних текстів у його друках, І. Федоров разом зі своїм товаришем і помічником П. Т. Мстиславцем у 1565—1566 pp. переїхали до Литви. Спочатку їх підтримав литовський гетьман Григорій Ходкевич. Меценат надав їм приміщення й кошти для облаштування друкарні в білоруському містечку Заблудові (тепер у Польщі). Через три роки вони видали “Псалтир з часословцем” і “Євангеліє учительне...”. Незабаром П. Мстиславець переїхав до Вільна, а Ходкевич наказав Федорову закрити друкарню. Свідомий свого високого покликання, друкар відповів, що його обов’язок — “духовнії сімена по вселенній розсівати”.

Іван Федоров переселився 1572 р. до Львова. В цьому йому допомогли місцеві ремісники й члени братства — спілки українських міщан. В Україні друкарство підтримували лише окремі меценати, міські братства й великі монастирі. Видання кінця XVI — початку XVII ст. відзначалися надзвичайною різноманітністю й індивідуальністю оздоблення. На титульному аркуші з’явились оригінальні заставки, кінцівки та ілюстрації, чому сприяла техніка деревориту (гравюри на дереві).

Чільне місце друкарі відводили ілюстративній гравюрі, яка полегшувала сприйняття тексту і прикрашала книгу. Заставки перед початком тексту перетворилися на складні фігурні й сюжетні композиції. Кожен аркуш мав гравійовану рамку — характерну ознаку друкованої книги XVI—XVII ст. Ці три елементи оздоблення виконували роль цезури, акцентуючи увагу на початок розділу або важливі місця.

Наприкінці лютого 1573 р. Федоров почав роботу над новим, шостим виданням “Апостола”, і через рік — 15 лютого 1574 р. — книгу було повністю видано. Пишно оздоблений заставками, кінцівками, ініціальними літерами й фронтиспісом із зображенням автора, євангеліста Луки, твір став першим друкованим виданням в Україні. Композицією набору, оформленням український першодрук переважно повторював московське видання. Однак правопис наближено до вживаного в Україні, перед початком вмішено пояснювальні статті, а в кінці — “Повість како начася і како совершися друкарня сія” — публіцистично-автобіографічний твір І. Федорова, в якому відтворено образ “сівача зерен духовних”. У львівському “Апостолі” є нововведення: спеціально зроблено зображення Луки, герба міста Львова, герба князя Г. Ходкевича в ренесансній рамці й власний друкарський знак Федорова, багато рослинно-декоративних заставок і плетінкових або рослинних кінцівок. Усі гравюри виконані талановитими художниками, серед яких і сам Іван Федоров.

Львівське видання містить також докладну післямову.

“Апостол” сприймається як єдиний мистецький твір. На стилістику оформлення книги вплинули мініатюри українських рукописів XV—XVI ст., у яких чільне місце посідають елементи античної й ренесансної орнаментики. Поліхромні мініатюри перекладені на витончену мову чорно-білих гравюр на дереві. Тут можна побачити абстрактне геометричне плетиво і цілком реалістичні рослинні паростки. Заголовки виконано в’яззю. Декоративні початкові літери ніби зв’язують заставку з текстом і об’єднують усю сторінку в єдину композицію.

Широко застосовуючи червону фарбу не тільки для ініціалів, а й для виділення заголовків і тексту, І. Федоров гармонійно поєднав їх із сюжетними гравюрами й титулами. Коли ж орнаменти в заставках та ініціалах однотонні, то сприймаються як мерехтлива срібна чернь на оксамитово-чорному тлі.

Найбільшу увагу приділено великим сюжетним гравюрам із зображенням постатей євангелістів. Кліше фронтиспіса “Апостола” Федоров привіз із Москви. Проте, готуючи до друку львівське видання, він залишив у гравюрі незмінним лише архітектурний мотив. Постать євангеліста Луки намалював, можливо, львівський іконописець Лаврін Пилипович, вихований на кращих зразках українського мистецтва. Свої твори підписував ініціалами “Л.П.” Друкувальна дошка вирізьблена майстром, котрий відомий тільки за літерами “W.S.”. Якщо в орнаментиці “Апостола” відчувається значний вплив західноєвропейського ренесансного мистецтва, то у зображенні євангеліста Луки втілено особливості тогочасної народної гравюри іконописного характеру. Він зображує апостола Луку за писанням книги.

“Апостолові” Федорова властивий особливий лаконізм і виразність мистецької мови, монументальність у структурі й композиції, чудова побудова архітектури інтер’єрів і ландшафтних краєвидів. Орнаменти Федорова відзначаються досконалим малюнком і надзвичайно гарною і різноманітною композицією. Вражає в них віртуозність гравірувальної техніки. Декоративним прикрасам львівського “Апостола” властива висока графічна культура, красива композиція з рослинних орнаментів — пишно закрученого широколисту, стилізованих квітів, плодів тошо. Таке оформлення книг характерне для епохи Відродження, а в інтерпретації видань І. Федорова набуло своєрідного стилю.

Першодрук вийшов накладом приблизно 1000—1200 примірників, із яких нині відомо тільки 85. 12 зберігаються в музеях і бібліотеках Львова, ще кілька — в Києві, Харкові, Дніпропетровську, в численних бібліотеках Європи і США.

Того ж 1574 р. Федоров видав ще й малоформатний “Буквар” (“Абетку”) — першу світську книгу східнослов’янських народів. Цей посібник для навчання грамоти був складений “ради скораго младеньческаго наученія”. Книгу набрано тим же шрифтом, що й львівський “Апостол”. Єдиний примірник цього першодруку, виданого накладом близько 2000 примірників, зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). За змістом і технікою виконання (шрифтом і орнаментами) він став зразком для наступних видань букварів аж до початку XIX ст.

Книги Федорова друковано на папері високого гатунку українського (папірні Буська і Лівчич) і польського виробництва. Він має філіграні — водяні знаки, вивчення котрих дозволяє простежити історію розвитку паперової промисловості в Центральній і Східній Європі. Добротна фактура поверхні аркуша надає стародрукам особливого колориту. Цьому сприяє і те, що такий папір добре вбирає фарби, від чого відбиток має благородний оксамитовий вигляд.

У 1575 р. через матеріальну скруту Федоров змушений був віддати в заставу устаткування друкарні й прийняти запрошення від київського воєводи князя Костянтина Острозького організувати видання книг в Острозі. Щоб придбати нове обладнання й утримувати родину Федорова, князь Костянтин віддав йому в управління великий монастир у Дермані (тепер село Устенське Друге Рівненської області) поблизу Острога. На його території Федоров збудував корпус під друкарню, цегла якого мала його друкарський знак. Тут упродовж наступних шести років вийшло кілька книжок: “Буквар” (1578) із добіркою церковнослов’янських і грецьких текстів, “Книга Нового Завіту” і покажчик до неї (1580) із Псалтирем та ще один шедевр тогочасного друкарського мистецтва, відомий як “Острозька Біблія” (1581). Її наклад був понад 1500 примірників, нині з них збереглося 170. Прикметною ознакою художнього оздоблення книги є декоративні заставки. Узор створено тонкою лінією білого стебла з рідко посадженими на ньому листками, квітами або плодами. В композиції деяких заставок уведені мотиви вази, розети, архітектурні деталі. Останні, безперечно, були запозичені з різьбленого кам’яного декору найвидатнішої пам’ятки давньої української архітектури — каплиці Трьох святителів у Львові. Мотиви, подібні до орнаментів Острозької Біблії, бачимо і в іншій будівлі того часу — так званій Чорній кам’яниці.

Ініціали з Біблії разом із заставками — видатна пам’ятка українського книжкового мистецтва. Їх характерні риси — малюнок літери і рослинний візерунок, що її прикрашає, — взяті в прямокутні рамки і виконані білим штрихом по чорному тлу. Та і в Острозі Федорову не поталанило. Він розірвав стосунки із князем і знову повернувся до Львова, де в лютому 1582 р. почав відновлювати роботу власної друкарні. Проте 5 грудня 1583 р. його життя обірвалося. Поховано І. Федорова в Онуфріївському монастирі у Львові. Надмогильну плиту прикрашали герб друкаря та написи.

Видавнича діяльність Івана Федорова мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Він створив особливий стиль книжкової організації тексту, шрифтового й декоративного оформлення книги, який міцно увійшов в українську графіку на цілі століття і був зразком для багатьох поколінь друкарів. Ім’я Федорова присвоєно Українській академії друкарства (у Львові).