Екологічне право України

Загальна характеристика права користування природно-заповідним фондом

Закон «Про природно-заповідний фонд України» не має спеціального розділу про користування природними територіями та об'єктами цього фонду. Тому воно регулюється окремими нормами даного Закону, а також Земельним, Водним, Лісовим кодексами, Кодексом про надра, Законом «Про тваринний світ», іншими законами та підзаконними актами.

Території та об'єкти цього фонду використовуються з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством, у природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також для потреб моніторингу навколишнього середовища. Наведені основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання природно-заповідного фонду можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню його територій та об'єктів, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів і окремих об'єктів.

Право користування природними об'єктами кожного природного або біосферного заповідника, національного природного парку, регіонального ландшафтного парку, заказника, ботанічного саду, дендрологічного та зоологічного парків, парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва більш детально визначається у відповідних положеннях, які розробляються і затверджуються Мінекології України, щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. А для територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення — місцевими органами цього Міністерства.

Порядок відведення і використання земельних ділянок природним і біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам, а також видачі документів на право користування землею визначається Земельним кодексом України.

Заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та інші території і об'єкти природно-заповідного фонду, що створюються без вилучення земельних ділянок, які вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Мінекології України з оформленням охоронного зобов'язання.

Території, що резервуються з метою наступного заповідування, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням з дотриманням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів з метою відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням господарської діяльності, можуть встановлюватися пільги згідно зі ст. 49 Закону «Про природно-заповідний фонд України».

Використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до таких основних принципів: збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечення цілосності екосистемних функцій територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечення державної підтримки, стимулювання суб'єктів господарювання при створенні на їх землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечення участі громадян та їх об'єднань у розробленні пропозицій та прийняття рішень щодо формування, збереження та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду та ін.

Загальною ознакою права користування природно-заповідним фондом є те, що за своїм характером це право обмежене тими вимогами, які встановлені щодо охорони та відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Участь у реалізації державної політики у сфері збереження та невиснажливого використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об'єктів у межах своєї компетенції бере Державна служба заповідної справи, яка входить до складу Міністерства охорони навколишнього природного середовища і йому підпорядкована. Положення про цю службу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р.