Цивільне право України

Договір управління майном

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст. 1029 ЦК).

Правове регулювання договору здійснюється главою 70 ЦК, а також законами України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" і "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний та відплатний.

Сторонами договору є установник управління та управитель, а у випадках, передбачених договором, — вигодонабувач.

Установником управління є власник майна, а в передбачених законом випадках:

1) орган опіки та піклування, якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою;

2) опікун або орган опіки та піклування, якщо власником майна є малолітня особа або фізична особа, яку визнано недієздатною;

3) неповнолітня особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника, якщо власником майна є ця неповнолітня особа;

4) піклувальник, якщо власником майна є особа, цивільну дієздатність якої обмежено.

Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Управителем не може бути: а) орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом; б) вигодонабувач.

Істотними умовами договору є перелік майна, що передається в управління, та розмір і форма плати за управління майном.

Предметом договору можуть бути: а) підприємство як єдиний майновий комплекс; б) нерухома річ; в) цінні папери; г) майнові права; ґ) інше майно. При цьому, майно, передане в управління, має бути відокремлено від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Договір управління майном є строковим договором, строк чинності якого встановлюється в договорі. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на 5 років.

Форма договору: письмова, а договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Змістом договору є права та обов'язки сторін.

Права та обов'язки управителя:

1) зобов'язаний управляти майном відповідно до умов договору. Причому він може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління (ч. 1 ст. 1037 ЦК);

2) має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління (ч. 2 ст. 1037 ЦК);

3) зобов'язаний управляти майном особисто (ч. 1 ст. 1038 ЦК);

4) має право доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Причому управитель відповідає за дії обраного ним замісника як за свої власні (ст. 1041 ЦК);

5) зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. Якщо такої вказівки немає управитель зобов'язується перед третіми особами особисто (ч. 2 ст. 1038 ЦК);

6) має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном (ч. 1 ст. 1042 ЦК);

7) має право відраховувати належні йому грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління, якщо це передбачено договором (ч. 2 ст. 1042 ЦК);

8) зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві — упущену вигоду, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача (ч. 1 ст. 1043 ЦК);

9) несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління: а) якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів; б) у разі вчинення правочинів із перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень (у цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків) (частини 2, 3 ст. 1043 ЦК);

10) має право вимагати розірвання договору, якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передано в управління, є предметом договору застави (ст. 1039 ЦК).

Правам та обов'язкам управителя кореспондують відповідні права та обов'язки установника управління майном.

Відповідно до ст. 1040 ЦК звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно переходить до ліквідаційної маси.

Договір управління майном припиняється у разі:

1) загибелі майна, переданого в управління;

2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку;

3) смерті фізичної особи-вигодонабувача або ліквідації юридичної особи-вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;

4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;

5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;

6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;

7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указано в попередньому пункті, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;

8) визнання фізичної особи-установника управління банкрутом;

9) повного завершення сторонами договору управління майном;

10) дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

Законодавець встановлює порядок та наслідки припинення договору управління майном. Зокрема, в разі відмови однієї сторони від договору вона повинна повідомити другу сторону про це за 3 місяці до припинення договору, якщо договором не встановлено інший строк. А в разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, передається установникові управління, якщо інше не встановлено договором.