Теорія держави і права

Ефективність правового регулювання

У юридичній літературі виділяють декілька критеріїв виміру дієвості правового регулювання, а саме:

— цінність правового регулювання;

— економність правового регулювання;

— ефективність правового регулювання.

Критерієм оцінки цінності правового регулювання є його реальна позитивна (корисна) значимість для функціонування та розвитку окремої особи, соціальних групи чи суспільства у цілому. Вказане дає можливість виділити за суб'єктним критерієм особисту, групову, загальносоціальну цінність правового регулювання.

Деякі автори вважають, що соціальна цінність є причиною ефективності, але повною мірою вона не може гарантувати високий ступінь ефективності. Для цього потрібні певні умови: адекватність правового регулювання різним видам інтересів; досконалість законодавства та правозастосовчої діяльності; рівень правової культури суспільства та окремої особи; стан законності та інші. Під умовами ефективності розуміють певні обставини, які, з одного боку, сприяють найбільшій реалізації цінності права, що дає можливість задовольнити інтереси суб'єктів, а, з іншого — це супутні фактори, які мають значення для дії індивідів з досягнення даної цінності та з її використання.

Критерієм оцінки економності правового регулювання є сукупність витрат, що мають місце у процесі досягнення мети правового регулювання (предметно-речових, грошових, кадрових, часових, фізично-людських ресурсів тощо).

Критерієм оцінки ефективності правового регулювання є співвідношення мети вказаного регулювання та реальних результатів правового регулювання.

Термін «ефективність» в перекладі означає — результат, наслідок якогось явища.

У юридичній літературі висловлюється точка зору, що критерієм ефективності правових норм є міра досягнення цілей, поставлених перед ними. Цілі правового регулювання передбачають закріплення існуючих суспільних відносин, які його потребують, стимулювання та розвиток тих відносин, котрі на даний момент відповідають вимогам суспільства та створення умов для розвитку і закріплення нових суспільних иідносин.

В. Тугарінов ціль розуміє як ідеальну, відображену в свідомості модель цінності. Це дає можливість стверджувати, що критерієм ефективності є ступінь досягнення відповідних дінностей.

Характер дії правових норм в процесі досягнення цілей може бути різний, а саме:

1) інформаційний, ідеологічний, загальновиховний;

2) реалізація норм права через дотримання, виконання і використання — безпосередня реалізація права;

3) це — державно-владна діяльність компетентних органів по забезпеченню впровадження правових норм, так звана правозастосовча реалізація.

Заслуговує на увагу точка зору, що соціальна цінність та ефективність співвідносяться як процес і результат. У даному розумінні соціальна цінність відповідає на запитання: які саме інтереси нею задовольняються, а ефективність правового регулювання — яким чином це зроблено та у яків мірі дані інтереси задоволені.

Загальна ефективність правового регулювання забезпечується:

— ефективністю самого нормативно-правового акта;

— ефективністю процедурно-процесуального механізму застосування нормативно-правового акта;

— ефективністю діяльності щодо застосування і реалізації нормативно-правового акта.

Таким чином, у одних випадках ефективність норми забезпечується лише за рахунок її власної дії, у інших в результаті дії системи: норма плюс її застосування.

На думку В. Сіренка, під час вивчення ефективності цих норм важливо звертати увагу не на цілі законодавства, а на інтереси. Визначивши інтерес як співвідношення між необхідністю задоволення потреб різних соціальних груп, класів, окремих верств населення і можливістю їх задоволення, виникає модель, складові котрої можна розглядати як елементи ефективності, а саме:

— соціальні потреби, які необхідно задовольнити з допомогою конкретного нормативного акта;

— правові засоби, їх кількість та якість;

— здатність правових засобів задовольняти соціальні потреби, закріплені у нормативному акті;

— перспективність напрямів вдосконалення законодавства з метою задоволення соціальних потреб за допомогою правових засобів.

П. Рабінович виділяє низку передумов досягнення ефективності правової норми.

До загальносоціальних передумов ефективності юридичної норми (ефективності правотворчості) слід віднести:

— відповідність норми об'єктивним законам (закономірностям) існування і розвитку людини та суспільства;

— відповідність норми конкретно-історичним умовам її функціонування реальним можливостям її здійснення (матеріальним, духовним, часовим, кадровим тощо);

— відповідність юридичної норми реальним потребам та інтересам тих суб'єктів, відносини між якими вона має регулювати;

— відповідність юридичної норми стану правосвідомості і моралі, рівню загальної культури, громадській думці згаданих суб'єктів;

— відповідність норми права висновкам тих наук (суспільних, природничих, технічних), які «предметно» вивчають об'єкти, що перебувають у сфері правового регулювання;

— відповідність юридичної норми загальним закономірностям самоорганізації системних явищ (їх вивчає наука синергетика) і цілеспрямованій організації таких явищ (їх вивчає, зокрема, кібернетика).

До юридичних (спеціально-соціальних) передумов ефективності юридичної норми належать:

— правове закріплення домінуючих потреб суспільства;

— предметна визначеність діяльності правотворчого органу;

— визначеність меж правового регулювання;

— зумовленість правотворчої діяльності об'єктивними умовами розвитку суспільства;

— зміна сфери та типу правового регулювання;

— особливості правотворчості як результату творчого процесу;

— системність законодавства;

— якість законодавства;

— досконалість юридичної техніки;

— чітке визначення видів юридичної відповідальності, що настає за порушення нормативних приписів, механізму її реалізації.

У юридичній літературі висловлюється точка зору щодо створення синтетичної теорії ефективності правового регулювання, яка включала б всі правові засоби та всі варіанти процесу правового регулювання у їх взаємозв'язку.