Теорія держави і права

Характеристика системи функцій права

Аналіз функцій права як єдиної цілісної системи дозволяє не просто згрупувати і упорядкувати знання при їх вивченні. Такий підхід дозволяє глибше зрозуміти зміст кожної з функцій.

У реальному житті функції права не існують ізольовано одна від одної, вони тісно взаємопов'язані. Тому жодну з функцій не можна досліджувати досить глибоко і повно без аналізу ї взаємодії з іншими функціями, тобто без вивчення її у системі.

Система функцій права є складним, багаторівневим утворенням. Слід розрізняти функцію права як єдиного цілого і окремі функції вказаного цілого.

Система функцій права безпосереднім чином пов'язана із системою права. У відповідності з елементами останньої можна виділити п'ять функцій права, що утворюють систему:

— Міжгалузеві (властиві двом чи більше, але не всім галузям права).

— Загальноправові (властиві всім галузям права).

— Галузеві (властиві одній галузі права).

— Правових інститутів (властиві конкретному інституту права).

— Норми права (властиві конкретному виду норм права).

Питання про співвідношення функцій права різних рівней має важливе значення, оскільки структурним елементам системи права властиві функції, що мають відповідну специфіку, яка визначається відповідно предметом і методом правового регулювання даних елементів та їх призначенням у системі права. Та чи інша загальноправова функція може більшою чи меншою мірою конкретизуватися функціями нижчого рівня. Це залежить, по-перше, від характеру загальноправової функції і, по-друге, від призначення галузі, інституту, норми права і відповідно їх функцій.

Крім того, загальноправові функції права не можуть охопити все різномаїття конкретних форм і шляхів впливу права на суспільні відносини. Вони «деталізуються» у дії інших груп функцій. Це положення підтверджується диференціацією функцій права. Звичайно, при їх розгляді враховуються власне юридичні функції і соціальні. Однак, при глибшому ступені диференціації виникає необхідність ввести у науковий обіг поняття підфункції чи неосновної функції права.

Поділ функцій права на основні і неосновні (підфункції) аналогічний диференціації основних і неосновних функцій держави і є наслідком багатогранного впливу права на суспільні відносини.

Аналіз правового впливу на суспільні відносини дозволяє розрізняти основні функції права, тобто функції, властиві всім галузям, а також функції менш загального значення. Загальними функціями виступає регулятивна, охоронна, екологічна, виховна і політична. Так, політичний зміст, властивий всім галузям права, не має жодної галузі, котра не здійснює регулятивного чи виховного впливу на громадян.

Функції менш загального значення властиві лише деяким галузям права. Така, наприклад, компенсаційна функція цивільного, фінансового і трудового права.

Крім того, окремій галузі чи, навіть, інституту можуть бути притаманні окремі, суто специфічні функції (наприклад, карна для кримінального права). Співвідношення основних і галузевих функцій права має важливе значення, оскільки галузі права, як складові системи, мають функції, що порівняно з основними мають певну специфіку, яка визначається предметом правового регулювання цієї галузі та її призначенням.

Аналіз основних функцій права не охоплює всього різноманіття конкретних форм і шляхів впливу права на суспільні відносини. Ця можливість надається лише при аналізі змісту галузевих функцій, якими конкретизуються основні.

Галузева функція права може конкретизувати основну більшою або меншою мірою. Це залежить, по-перше, від характеру основної функції і, по-друге, від призначення галузі права. Наприклад, функції кримінального права конкретизують охоронну функцію права більше, ніж функції трудового права.

Норми галузей права конкретизуються, спрямовуються на вирішення соціальних завдань, на досягнення цілей не розрізнено, не самі по собі, а в силу їх інтеграції функціями, що здійснюються кожною галуззю права. Тому і досягається певний цілеспрямований правовий вплив. Функції надають галузям права специфічні риси, характерні особливості, що дозволяють відрізняти одну функцію від іншої.

Співвідношення основних і галузевих функцій права — це діалектичне співвідношення загального і особливого. Як загальне і особливе знаходиться між собою в нерозривному зв'язку, єдності, так і основні функції зв'язані з галузевими. Оскільки особливе завжди містить в собі елемент загального, функції окремих галузей права завжди в основному, суттєвому виражають зміст основних його функцій.

Однак основні функції не є простою сумою галузевих. Вони слугують немовби стержнем, що пронизує зміст галузевих функцій, але не вичерпує всіх їх можливостей. Як особливе неповно входить у загальне, так і функції окремих галузей не повністю входять в основні, тобто вид, число, характер галузевих функцій не завжди безпосередньо збігаються з кількістю і найменуванням основних функцій права.

Основні функції права — це найбільш загальні, найважливіші напрями його впливу на суспільні відносини. У них у концентрованій формі виражаються службова роль права, його класова сутність і соціальне призначення.

Неосновні функції (підфункції) права охоплюють не таку широку сферу впливу. Вони характерні не для всіх галузей права, а здебільшого входять в одну чи декілька основних функцій.

Таким чином, характеризуючими ознаками неосновної функції виступають: відсутність загальності щодо всіх чи більшості галузей права; не таке широке коло суспільних відносин (та на які здійснюється правовий вплив); належність неосновної функції якій-небудь основній чи декільком основним функціям.

Поняття «неосновна» до деякої міри умовне, мета застосування цього визначення полягає у тому, щоб, з одного боку, виділити з великої кількості правових функцій найбільш суттєві, головні і більш загальні за змістом, а з іншої — відмітити інші (не такі широкі, короткочасні, локальні тощо) функції, тобто такі, до яких не належать вказані вище ознаки.

У той же час це не означає, що функції другого рівня є другорядними, випадковими. Мета такого поділу інша. Враховуючи системний аналіз, вважаємо необхідним проаналізувати систему функцій, їх певну кількість, що є реальною у дійсності, де кожна функція відіграє різну роль у процесі цілеспрямованого функціонування права.

Слід також враховувати, що право — це збалансована система, функції якої справляють багатосторонній вплив на суспільні відносини. Ця урівноваженість (збалансованість) обумовлена переважанням охоронної функції у кримінальному, адміністративному, кримінально-процесуальному праві і зменшенням її ролі в сімейному, трудовому, цивільному праві. Регулятивна ж функція більш властива останнім названим галузям, а у кримінальному праві вона виявлена значно менше. Такий розподіл соціального «навантаження» між галузями випливає із специфіки тих відносин, на які покликані впливати перераховані галузі права. Відносини рівності сторін, відсутність субординації у правах і обов'язках, характерні для цивільного права, не можуть регулюватися тими ж методами, що і кримінальні правові відносини.

Вчені-правознавці виділяють дві групи критеріїв, покладені в основу диференціації загальноправових функцій: внутрішні (знаходяться в рамках самого права) і зовнішні (поза його межами).

Внутрішні функції (підстави) класифікації загальних функцій права випливають із системи права, способів його впливу на поведінку людей, особливостей форм реалізації.

Зазначаємо, що нерозривний зв'язок функцій права з власно-правовою матерією обумовлює існування основних владно-юридичних функцій: регулятивної і охоронної. Регулятивна і охоронна функції іманентні праву, саме вони характеризують право як специфічне якісно самостійне утворення. Більше того, можна сказати, що потреба існування права як соціального явища полягає у необхідності здійснення ним цих функцій.

Зовнішнім об'єктивним критерієм класифікації функцій права слугують соціальні фактори.

Суспільство як надзвичайно складне ціле поділяється на певні сфери суспільних відносин. Важливу роль в їх регулюванні відіграють соціальні функції.

В найзагальнішому вигляді соціальні функції права можна визначити як напрями зворотного правового впливу на відповідні сфери суспільного життя. Так, економічна функція є правовим впливом на економічну сферу; політична — на політичну; виховна — на духовну.

Регулятивна і охоронна функції належать до основних функцій права. А кількість неосновних функцій не є величиною постійною, вона може збільшуватися чи зменшуватися залежно від історичних обставин, актуальності чи неактуальності завдань, що вирішуються, зміни масштабу правового впливу тощо. Серед неосновних соціальних функцій найбільш виразні: економічна, інформаційна тощо.

Відповідно, система функцій права не є раз і назавжди даною та незмінною. Як тільки та чи інша сфера суспільного життя стає суттєвою, починає активно регулюватися нормами всіх (чи майже всіх) галузей права, правомірно поставити питання про існування відповідної його функції.