Авеста

Авеста (перс. apastak — текст; часто називається зенд-авеста, тобто текст із коментарем) — священна книга зороастрійців. Дійшла до нас у пізніших рукописах 13-14 ст., але склалася ще у 6-4 ст. до н. е. Складається з 4-х осн. частин: Ясна, Вендідад, Яшти і Вісперед. Містить релігійні гімни, віршовані проповіді Заратуштри й легенди. Основним сюжетом авести є вічна боротьба доброго бога Ахурамазди і злого бога Анхра-Майнью. На думку більшості дослідників, батьківщиною авести була Мідія (сучасний Пн.-Зх. Іран, Азербайджан) — стародавня імперія, що стала вітчизною видатного мислителя, пророка і реформатора зороастризму, автора «Авести» — Заратуштри (Зороастра).

Авеста, яка доповнювалась після Заратуштри протягом багатьох віків, — могутнє джерело політичної думки навіть для сьогодення. Світ, за авестою, — це результат боротьби доброго і злого начал. Ахурамазда — верховний і єдиний бог, втілення правди, справедливості, чеснот, просвітництва, розуму тощо. Перша людина і цар, син неба Іма, керуючись виключно законами Ахурамазди — «найдосконалішими з усіх законів», — будує суспіотство без ворожнечі і насильства, де панують мир і щастя. Одним із перших у світовій думці Заратуштра висловив ідею рівності чоловіка й жінки. Але і його суспільство поділяється на чотири стани (жерці, вояки, землероби і ремісники), тобто це не суспільство рівних, а станове суспільство, де до того ж жонаті користуються більшими правами, ніж нежонаті, той, хто має дітей, ставиться над тими, хто їх не має, і т.ін. Авеста, як і Біблія, справила величезний вплив на подальший розвиток політичної думки Сходу і Заходу, а її ідеї й тепер користуються повагою серед мільйонів людей.