Агрегування інтересів

Агрегування інтересів (від англ. aggregation — збирання) — функція політичних систем та інститутів по трансформації різноманітних вимог соціальних груп в офіціальні рішення. Агрегування інтересів найчастіше здійснюється політичними партіями і відбувається у формі узагальнення й узгодження претензій і пропозицій, перетворення їх у певну політичну позицію і надання їй вигляду політичної заяви, декларації, платформи, програми. Означена функція є важливим етапом і засобом гармонізації соціальних відмінностей і відповідно способом забезпечення стабільності в суспільстві. Вона здійснюється на різних рівнях — на рівні окремих політичних організацій і на рівні суспільства в цілому. Зокрема, Г. Алмонд відносить агрегування інтересів до вхідних функцій політичної системи і ставить в один ряд з функціями політичної соціалізації, політичного рекрутування, артикуляції інтересів і політичної комунікації.

Агрегування інтересів властиве для всіх політичних режимів, однак в умовах тоталітаризму воно здійснюється більш конфіденційно й технологічно спрощено, оскільки на політичному рівні спектр інтересів вкрай обмежений, а число суб’єктів агрегування інтересів є незначним. Натомість в умовах демократії воно здійснюється більш публічно і досконало — у формі конкуренції багатьох суб’єктів. В американській політологічній традиції прийнято взаємопов’язувати агрегування інтересів з артикуляцією інтересів в єдиному механізмі реалізації влади (Г. Алмонд, Г. Пауелл та ін.). У розвинених політичних системах склались спеціальні інститути, що виконують роль з’єднуючої ланки між широким спектром артикульованих інтересів і остаточним прийняттям рішення. Основними серед них є політична партія і державна бюрократія. Реалізація агрегування інтересів шляхом простої неформальної взаємодії заінтересованих суб’єктів практично неможлива. Саме тому цю функцію й здійснюють переважно політичні партії, котрі, власне, виникають там і тоді, де і коли розмаїття артикульованих інтересів стає занадто великим, що властиве нинішньому етапу становлення модернізованої політичної системи в Україні. Щодо проблеми агрегування інтересів цей етап знаменує перехід від мітингової, стихійної демократії до демократії соціально-правового суспільства, передбачає всебічне і своєчасне виявлення політичної волі соціальних суб’єктів, адекватної наявним соціально-економічним, політичним і соціокультурним реаліям України.

Див. також Артикуляція інтересів, Інтереси соціальні, Політичні інтереси.