Адаптація соціально-політична

Адаптація соціально-політична (від лат. adaptatio — пристосування) — взаємодія особи або соціальної групи із середовищем у процесі соціалізації й за допомогою механізмів соціального контролю індивідуальної та групової поведінки відповідно до пануючої в даному суспільстві, класі, соціальній групі системи норм та цінностей, а також зміна, перетворення самого середовища відповідно до нових умов і цілей діяльності. Адаптація соціально-політична становить необхідний первинний стан формування соціальної активності суб’єкта, життєдіяльності, спрямованої на зміну і творче збагачення умов праці, побуту, міжособистісних стосунків. Важливим її компонентом є узгодження самооцінок і домагань суб’єкта з його можливостями і реальністю соціального середовища, а також з тенденціями розвитку середовища і суб’єкта. З боку соціального середовища — узгодження із соціальними засобами досягнення суб’єктом відповідності нормам та санкціям, відповідальність за відхилення від них. Розрізняють професійну, соціально-психологічну та інші види адаптації соціально-політичної. В її процесі людина засвоює моральні норми і цінності найближчого оточення, традиції й звичаї сім’ї, трудового колективу, неформальних груп тощо.

Значення адаптації соціально-політичної зростає у зв’язку з прискоренням темпів соціальних змін, в умовах, коли ці зміни торкаються важливих сторін життя та відбуваються у порівняно короткі терміни (різноманітні зміни соціально-економічних умов, міграція, вікові зміни, бурхливий промисловий розвиток, переміщення значних мас сільського населення в міста і т. ін.). Порушення стійких форм взаємодії особи із соціальним середовищем, її нездатність адекватно реагувати на зміни, що відбуваються, вимоги, що ускладнюються, нездатність забезпечити досягнення своєї мети в рамках запропонованих норм можуть викликати неадекватну реакцію і часто ведуть до відхилень у поведінці, у тому числі протиправного характеру. Дослідження злочинності з погляду адаптації соціально-політичної має важливе значення для виявлення причин злочинів та боротьби із злочинністю. Завдяки адаптації соціально-політичній людина може здійснити свою особисту ідентифікацію, віднайти ті культурні орієнтири, якими вона буде керуватися при захисті своїх інтересів у стосунках із владою і, нарешті, завдяки яким зможе сформуватись як самостійний і відповідальний суб’єкт політики.