Акт злуки

Акт злуки — проголошення об’єднання двох українських державних утворень — УНР (Наддніпрянщина) та ЗУHP (Галичина, Буковина, Угорська Русь) — в одну соборну незалежну Українську державу, яке відбулося 22 січня 1919 р. у Києві на Софійському майдані. В цей же день Директорія УНР видала свій Універсал, яким оповістила про утворення єдиної незалежної УНР. В урочистій обстановці було оголошено текст Акта Злуки: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Акт злуки одностайно схвалено 24 січня 1919 р. Трудовим Конгресом України, що відкрився напередодні. Представники ЗУНР (48 делегатів) були введені до складу Трудового Конгресу для негайного проведення в життя Акту злуки. До президії Трудового Конгресу обрано галицького соціал-демократа С. Вітика.

Директорії УНР надавалося право верховної влади і покладалося зобов’язання вжити всіх заходів до оборони держави. До її складу введено представника Наддністрянської України (Президента Укрради Є. Петрушевича). Назву «ЗУНР» було замінено на «Західна область Української Народної Республіки» (ЗОУНР), якій забезпечувалась автономія. Але через воєнний стан практичне злиття двох державних організмів відкладалося на майбутнє — до скликання Всеукраїнських Установчих Зборів, обраних населенням обох частин України.

Акт злуки не означав, що УНР стала унітарною та федеративною державою. Це було радше конфедеративне об’єднання. Незважаючи на заяви про Злуку, розбіжності у стратегії та орієнтаціях керівників Східної та Західної України поглиблювалися, охоплюючи соціально-економічні та зовнішньополітичні аспекти. Цим серйозно послаблювалося реальне значення Акту злуки 22 січня 1919 p., який, однак, залишався символом споконвічного прагнення українського народу до возз’єднання в єдиній державі, соборності всіх українських земель.

Яскравим проявом незнищенності історичної пам’яті стало проведення 21 січня 1990 p., напередодні чергової річниці Акту злуки, масової акції, що одержала назву «Українська хвиля». Сотні тисяч людей утворили «живий ланцюг», який простягнувся між Києвом та Львовом.

Див. також Українська Народна Республіка доби Директорії.