Акт проголошення незалежності України 1991

Акт проголошення незалежності України 1991 — політико-правовий документ, прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Був спрямований на здійснення Декларації про державний суверенітет України. Автори Акта виходили із права на самовизначення народів, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами. Акт продовжив тисячолітню традицію державотворення в Україні. Прийняття його було прискорено тією небезпекою, яка нависла над Україною у зв’язку зі спробою державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р.

Цим історичним актом парламент УРСР проголосив незалежність України і створення самостійної Української держави. З прийняттям Акта на території України набули чинності виключно Конституція України і закони України. Верховна Рада України, проголосивши 24 серпня 1991 р. Україну незалежною демократичною державою і схваливши Акт проголошення незалежності, в той же час визнала за необхідне провести 1 грудня 1991 р. всеукраїнський референдум на підтвердження Акта незалежності. У зв’язку з постановою про проведення всеукраїнського референдуму Верховна Рада України 11 жовтня 1991 р. прийняла Звернення до народу України, в якому визначено історичну роль Акта про незалежність. Як зазначалось у Зверненні, прийняття Акта — об’єктивна потреба суспільно-політичного розвитку України. «Незалежність України, — зазначалося у Зверненні, — єдина можливість зупинити зубожіння нашого народу і створити гідні наших людей такі ж умови життя, праці й відпочинку, якими відзначаються передові країни світу». Прийняття Акта про незалежність — це вираз права і обов’язку побудувати в Україні сучасну правову державу. Народ України, схваливши на референдумі Акт, надав цьому праву і обов’язку реальності й незворотності.

Акт проголошення незалежності України є одним з найвизначніших документів, що визначили долю України, і одним із джерел, на якому базується політична наука в Україні.

Див. також Декларація про державний суверенітет України.