Американська політична думка

Американська політична думка — сукупність політичних поглядів, ідей і концепцій американських політичних мислителів і політичних діячів. Англійські і французькі мислителі й революціонери 17—18 ст. справили величезний вплив на політичні погляди Б. Франкліна (1706—1790), Т. Пейна (1737—1809), Д. Вашингтона (1732—1799), Д. Адамса (1735—1826), Т. Джефферсона (1743—1826), Дж. Медісона (1751—1836), О. Гамільтона (1757—1804) та інших американських просвітителів, багато з яких водночас стали ідейними натхненниками першої американської революції 1775—1783 pp. і батьками-засновниками США. У свою чергу, ніяк не можна не враховувати і зворотний вплив мислителів Нової Англії на французьку революцію, бо чимало з них не тільки стали авторами написаних задовго до буремних днів у Парижі видатних політичних документів — конституцій окремих штатів, Декларації незалежності 1776 p., Статей конфедерації 1777 p., Конституції США 1787 р. та ін., — а й безпосередньо брали участь у Великій французькій революції 1789—1794 pp.

Республікансько-демократичну течію американської політичної думки представляли Б. Франклін, Т. Пейн і Т. Джефферсон. Вони виклали основи американського конституціоналізму, політичну доктрину незалежності північноамериканських колоній, своє розуміння процесу політичної історії, рішуче відкидали інститути рабовласництва і работоргівлі, практично стали теоретиками американського конфедералізму і демократизму, сформулювали своє бачення природних прав людини і суспільного договору, відстоювали принципи всенародного суверенітету, усезагального виборчого права, миролюбної зовнішньої політики, пріоритету людини над громадянським суспільством, а громадянського суспільства — над державою, верховенства закону, правової держави, проголошували право народу на революцію. З найвідоміших політологічних праць Б. Франкліну належить «Історичний нарис конституції й уряду Пенсильванії», Т. Пейну — «Здоровий глузд» і «Права людини», Т. Джефферсону — «Нотатки про Віргінію». Саме Т. Джефферсон змінив класичну ліберальну формулу прав людини, виголошену Д. Локком, — «життя, свобода і власність» — на «життя, свобода і право на щастя».

Дещо інших політичних поглядів дотримувались американські федералісти Д. Адамс, Дж. Медісон, О. Гамільтон та ін. Демократичну республіку вони допускали лише як етап на шляху до встановлення конституційної монархії, обґрунтовували доктрини політичного ізоляціонізму, досить зневажливо ставились до прав людини, віддаючи перевагу інтересам держави, проповідували ідеї цензового виборчого права. Але безумовною заслугою федералістів є боротьба зі становим поділом суспільства і становими привілеями, перенесення ідей Д. Локка і Ш. Монтеск’є про поділ влади на практичний американський ґрунт, розробка форм і методів політичного балансування владних гілок, їх структури і компетенції, шляхів зміцнення центрального федерального уряду, принципів судочинства, захист інтересів і свобод великих підприємців, пошуки засобів політичного компромісу. Саме завдяки майстерному володінню мистецтвом пошуку засобів політичного компромісу, американська традиція вважає батьком другої й останньої конституції США Дж. Медісона, який знаходив компромісні варіанти не лише у відповідних формулюваннях основного закону, а й у досить великому процесі його ратифікації штатами.

Відсутність ідеологічного монізму в американському суспільстві, прагнення до ціннісно-нейтральних орієнтацій знайшли своє відображення у формуванні трьох основних напрямів політичної думки США: лібералізму, консерватизму і радикалізму. Одним із основних політико-теоретичних документів, що справили основоположний вплив на розвиток усієї наступної політичної і державно-правової думки США, був «Федераліст» (1787—1788), що об’єднав серію статей, написаних О. Гамільтоном, Дж. Медісоном і Д. Джеєм у зв’язку з прийняттям 1787 р. (усього 85 статей, з них 53 написані О. Гамільтоном) Конституції США. Прийнято вважати, що «Федераліст» є найважливішою працею з політичної науки, яка будь-коли існувала й була створена у Сполучених Штатах Америки. О. Гамільтона вважають засновником політичної науки у США. О. Гамільтон, Дж. Медісон, Д. Джей та інші вищезгадані американські політичні мислителі, котрі перебували на передньому краї політичної науки в часи її формування, донині справляють значний вплив своїми непересічними ідеями на розвиток сучасної американської політичної науки.

Див. також Американська політологія.