Апартеїд

Апартеїд (мовою африканс apartheid — роздільне проживання) — політика расової сегрегації, яка трактувалась білими поселенцями Південної Африки і панувала в культурі, політиці, економіці, суспільстві у 20 ст. В основі політики апартеїду лежить ідея про окремий розвиток європейського і неєвропейського населення Південної Африки як про єдино можливу форму життя в цій країні; в іншому разі напруга в суспільстві зростатиме. Побутовий апартеїд, або «малий апартеїд», практикувався білими на півдні Африки з 18 ст. В 1856 р. законами «Про перепустки», «Про панів і слуг» Британія поклала початок низці законів, що обмежували права чорношкірих.

З 1948 р. і до поч. 80-х pp. з приходом до влади уряду Малана, сформованого Національною партією, яка представляла африканську більшість білого населення ПАР, апартеїд стає офіційною політикою ПАР. У 1951 р. був зроблений перепис чорношкірого населення, щоб створити відокремлені території, на яких могли б проживати чорні, не контактуючи з білими. В 1952 р. було узаконено контроль за рухом чорношкірих по території країни (закон «Про народження»). Були заборонені змішані шлюби, сексуальні стосунки між білими і небілими, спільне навчання білих і небілих, спільне користування громадським транспортом, кінотеатрами, ресторанами, кафе; небілим заборонялося займати ряд посад на службі. В 1953 р. усі публічні місця — ресторани, їдальні, туалети, пляжі, пошти і т. п. — були окремо організовані для білих. Апартеїд служив інтересам білої меншини (яка становила близько 20 % всього населення) в економіці і політиці.

Небіле населення країни було позбавлене всіх прав за межами резервацій, які в 1951р. були перейменовані в бантустани, а в 1976 р. — у «вітчизни» для корінного населення (всього 10). Ізоляція чорношкірого населення ПАР передбачала все-таки використання його як малокваліфікованої робочої сили для роботи в зоні проживання білого населення. Корінне населення було позбавлене політичних та інших прав. Обмежувались права також вихідців з Азії і метисів. Під тиском сусідніх африканських країн, що визволялись, та ООН, яка низкою документів проголосила необхідність ліквідації всіх форм расової дискримінації, а потім і відміни апартеїду як кримінального діяння, влада ПАР почала маневрувати. Уряд П. Боти намагався створити апартеїд «з людським обличчям». В офіційній лексиці перестали вживати сам термін «апартеїд»; скасовано обмеження на побутовому рівні — знято таблички «лише для білих» і т. п. Тактика часткових реформ, здійснюваних урядом П. Боти, мала характер лише «косметичного ремонту» системи «окремого розвитку рас». Маючи на меті розкол опозиції, влада робила деякі поступки робітникам: згідно з новим трудовим законодавством дещо поліпшувалися умови праці, було знято заборону на оволодіння деякими професіями, дозволялась діяльність профспілок і страйки. Політику апартеїду припинено на поч. 90-х pp.