Аристократія (грец. αριοτοχρατια, від αριοτος — кращий і χρατος — влада) — найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницьких і феодальних суспільствах, а також форма державного правління, за якої аристократії належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі — узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства. Перше глибоке обґрунтування з політичного погляду аристократія як суспільно-політичний феномен одержала у працях Арістотеля, який розглядав її як одну з трьох «правильних» форм державного устрою (поряд з монархією і політією), за якої правителі в своїх діях виходять із загальних суспільних інтересів і яка протистоїть (разом з вищеназваними формами) трьом «неправильним» формам державного устрою, де правителі керуються насамперед інтересами або одного (тиранія), або небагатьох (олігархія), або більшості (демократія). Тобто аристократія, за Арістотелем, — це влада небагатьох із знатних верств суспільства, хто піклується насамперед про спільне благо. У трансформованому вигляді концепція Арістотеля зберегла своє значення у класичному консерватизмі й зберігає його в сучасному неоконсерватизмі. Стосовно політичних еліт сучасного суспільства поняття «аристократія» вживається в негативному розумінні. Політичний вплив аристократії визначається конкретними історичними умовами, національними та іншими особливостями, політичною системою і політичним режимом кожної окремо взятої держави. Див. також Еліта політична. |