Артикуляція інтересів (лат. аrtikulatio — розчленування) — чітка заява про інтереси (політичні, економічні, соціальні), що здійснюються державами, партіями, іншими політичними структурами. Форми артикуляції інтересів можуть бути різні: комюніке, заяви, програмні положення, інтерв’ю тощо. Мета артикуляції інтересів здебільшого різна, але якщо артикулюються справжні інтереси, а не їх сурогати чи взагалі хибні інтереси, то це є свідченням дотримання принципів моралі в політиці. Вдаються до артикуляції й задля введення в оману супротивників з метою їх дезорієнтації. За Г. Алмондом, артикуляція інтересів належить до групи вхідних функцій політичних систем (поряд з функціями політичної соціалізації, політичного рекрутування, агрегування інтересів та політичної комунікації). Вона виражається у пред’явленні вимог до тих, хто готує політичні рішення. Вимоги можуть пред’являтись як окремими людьми, так і групами (асоційованими і неасоційованими), як через офіційні, так і через неофіційні канали. Універсальним засобом артикуляції різноманітних суспільних інтересів, на думку сучасних політологів, виступають ЗМІ (засоби масової інформації), котрі забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно висловлювати свою думку, знаходити й об’єднувати однодумців, чітко формулювати й виносити на суд громадськості свої інтереси. Артикуляція інтересів здійснюється в суспільстві не тільки ЗМІ, а й іншими інститутами, насамперед партіями та групами за інтересами, котрі володіють не тільки інформаційними, а й іншими ресурсами політичного впливу. Однак без використання ЗМІ й вони, як правило, не в змозі виявити й об’єднати своїх прибічників, мобілізувати їх на єдині дії. Див. також Агрегування інтересів, Інтереси соціальні, Політичні інтереси. |