Атеїзм

Атеїзм [від грец. α (префікс, що означає заперечення) і θεος — бог] — безбожництво, заперечення існування Бога та пов’язане з цим заперечення релігій. Атеїзм, як правило, є не просто заперечення, а аргументована критика релігійної ідеології, спростування релігійних поглядів на навколишній світ як таких, що не відповідають дійсності, протиставлення їм наукового розуміння світу, з’ясування причин виникнення та існування релігійних вірувань.

Атеїзм безпосередньо пов’язаний з розвитком наукових знань людства. Ступінь наукового обґрунтування атеїзму залежить від конкретних історичних умов розвитку суспільства і змісту релігійних учень тієї чи іншої епохи, які він заперечував. Атеїстична думка в різних її історичних проявах постає складовою частиною культури. Атеїзм відіграв значну роль в утвердженні наукового методу мислення як доказ, що світ може і повинен бути пояснений із самого себе, без посилань на надприродні сили. Людину він бачить творцем власної долі та світу, у якому вона живе. Атеїзм сприяв процесу секуляризації, що набув поширення у 16—17 ст., тобто звільненню мистецтва, моралі, права, науки, філософії, політики тощо від диктату релігійних догм і у т. ч. здійснив значний вплив на виникнення і розвиток світської культури, суспільної думки. Зокрема, на ґрунті атеїзму виникли і формувалися заперечення уявлення про походження влади від Бога, про її нібито священний і недоторканний характер, про «дарування» Богом притаманних людям прав, про незмінність освячених релігією суспільних порядків та ін. Усе це відігравало неабияку роль у становленні прогресивної суспільно-політичної думки.

Теорія і практика атеїзму в Україні, як і в колишньому СРСР загалом, зазнали негативного впливу комуністичної ідеології, яка вимагала боротися з релігією як класовим явищем. Переслідування духівництва та віруючих у роки сталінського терору, зруйнування культових споруд та багато інших варварських методів боротьби з релігією, як і примусове насадження атеїзму у масову свідомість, завдали йому значної шкоди. Зважаючи на це, є цілком невиправданим, що іноді ще трапляється ототожнення наукового атеїзму з тими примітивними, вульгарними його проявами, які мали місце.