Багатопартійна система

Багатопартійна система — цілісне утворення, що формується всередині політичної системи суспільства на основі усталених зв’язків між політичними партіями, які різняться між собою програмними настановами, тактикою, внутрішньою структурою. Багатопартійна система, будучи одним із критеріїв розвиненої політичної системи суспільства та її атрибутів, існує лише в демократичних країнах з чітким правовим регулюванням соціального і політичного життя та наявністю громадянського суспільства. Разом з державою і громадськими організаціями вона покликана забезпечувати легітимну змінюваність, розвиток та стабільність, нормальне функціонування суспільства.

Історично склалися три типи багатопартійних систем: біпартизм — система, в якій визначальну роль відіграють дві основні політичні партії, які, перемагаючи на виборах, по черзі приходять до влади; система «двох з половиною партій», коли жодна з двох найбільших партій не може отримати більшості в парламенті й одна з них утворює коаліцію з третьою для формування уряду (типова для сучасної Німеччини); поліпартизм — три і більше партій з приблизно однаковим за кількістю електоратом, жодна з яких не здатна на тривалий час одержувати підтримку більшості в парламенті й змушена формувати урядові коаліції (такі системи існують в Італії, Франції, Бельгії, Нідерландах та інших країнах).

Виникнення і функціонування того чи іншого типу багатопартійних систем пов’язане з існуючою в державі виборчою системою. Як правило, пропорційне представництво приводить до виникнення системи партій, незалежних одна від одної; мажоритарні однотурові вибори створюють систему типу партійного дуалізму (М. Дюверже). Перехід до змішаної виборчої системи посилює здатність партійних систем розвиватися в напрямі поліпартійності. Під впливом сучасних політичних процесів, за умов інтернаціоналізації політичного життя саме так еволюціонують партійні системи постсоціалістичних країн, зокрема України.

Об’єктивну основу багатопартійної системи становлять: соціальна диференціація і стратифікація суспільства; наявність у суспільстві соціально-політичних інтересів, спільних для різних соціальних груп; існування конкуруючих груп, що борються за вплив у верхніх ешелонах влади й місцевих органах. Багатопартійні системи виникають під впливом великої кількості змінних чинників — ідеологічних, соціальних, структурних, культурних та ін. Головною передумовою виникнення партійних систем виступає процес демократизації політичного життя суспільства як діяльний стан політичної системи. У ній партії проявляють себе як вторинні суб’єкти політики і виконують функції нейтралізування або конвергування соціального плюралізму, що об’єктивно існує в суспільстві; вони конкурують між собою, змагаючись за владу в державі.

Розвиток багатопартійності модифікує закони політичної боротьби, яка втрачає риси безпосередньої конфронтації соціальних і політичних суб’єктів у змаганні за державну владу. Багатопартійність надає партіям, які діють у відповідній системі, рівні можливості залучення їх до політичної влади. Водночас вона не усуває повністю феномен відчуження партій від державної влади, зокрема шляхом встановлення бар’єру для партій на виборах до представницьких органів. В управлінні державними справами, як правило, беруть участь лише партії, здатні утворити уряд, всі інші слабкі партії намагаються відігравати свою принципову політичну роль в опозиції.

Багатопартійність є неодмінною умовою демократичності політичної системи, але не кожна багатопартійна система може вважатись демократичною. Необхідною, визначальною умовою розвитку демократичного процесу є тісний зв’язок політичних партій із широкими й представницькими соціальними силами, а також адекватне відображення політичними партіями інтересів цих сил і народних мас у цілому.

Див. також Партії політичні в Україні, Партійна система, Партія політична, Плюралізм політичний, Політична система суспільства, Типологія політичних партій.