Безпосередня демократія

Безпосередня демократія — форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами. Безпосередня демократія ґрунтується на тому, що в демократичній державі воля народу й державна влада мають бути тотожними, що сам народ повинен брати безпосередню участь у прийнятті важливих політичних рішень, у здійсненні влади. Що ж до представницьких органів, то їх необхідно звести до мінімуму й зробити повністю підконтрольними громадянам.

Безпосередня демократія має глибоке історичне коріння, що сягає часів античності й раннього середньовіччя, коли громадяни брали безпосередню участь у прийнятті найважливіших, державно значущих рішень. У теоретичному розумінні концепція безпосередньої демократії досягла класичного рівня обґрунтування в державотворчій концепції Ж.-Ж. Руссо. З того часу зазначена проблема незмінно перебуває в полі зору вчених суспільно-політичної орієнтації і практичних політиків.

Особливого розвитку і дискусійного характеру проблема безпосередньої демократії набула в західних політологічних концепціях, починаючи з 60-х pp. ст. Її прибічники акцентують увагу на позитивних сторонах, до яких, як правило, відносять: вплив на всебічну демократизацію суспільства, соціальну емансипацію й самореалізацію особистості; ширші, порівняно з представницькими інститутами, можливості для вираження інтересів і волі народу; забезпечення стійкої легітимації влади, подолання політичного відчуження громадян і, як наслідок, зростання стабільності політичної системи й ефективності управління; забезпечення контролю за функціонуванням політичних інститутів та діяльністю посадових осіб, подолання зловживань владою, відриву правлячої еліти від народу, бюрократизації чиновництва та ін.

Противники безпосередньої демократії звертають увагу на її негативні сторони і слабкі місця, а саме: низька ефективність і безконтрольність політичних рішень внаслідок прийняття їх широким загалом; постійна небезпека виникнення тоталітаризму або популістського авторитаризму, пов’язана з властивою масам схильністю до ідеологічного впливу й ущемлення свободи в ім’я рівності; складність і дороговизна практичного здійснення; неможливість залучити більшість громадян до систематичної участі в управлінні без примусу через небажання основної маси населення займатись політикою і т. ін.

Згідно із Конституцією України та законами в Україні склалися такі форми прямого народовладдя, як вибори, референдуми, звернення громадян до органів державної влади. Найпоширенішою формою прямого народовладдя є вибори (чергові, позачергові, повторні та замість вибулих депутатів), які здійснюються на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. Під час виборів формуються представницькі органи влади та місцевого самоврядування.

Див. також Демократія.