Безробіття

Безробіття — характерне для ринкової економіки переважання пропозиції робочої сили над попитом на неї. Спричиняється безробіття циклічністю економічного розвитку, структурною та технологічною перебудовою виробництва, вадами системи професійної підготовки і перепідготовки працівників. Набуває масового характеру в періоди економічних криз і наступних депресій в результаті різкого скорочення попиту на робочу силу. Пов’язане безробіття зі змінами в галузевій структурі, техніці та технології виробництва. Скорочення зайнятості в тих галузях, питома вага яких в економіці знижується, породжує структурне безробіття. Зміни в техніці та технології, які призводять до скорочення числа працівників із застарілими професіями і низькою кваліфікацією, викликають технологічне безробіття. Найбільше безробіття охоплює некваліфікованих і малокваліфікованих працівників, молодь і літніх людей, жінок, представників расових та національних меншин.

Рівень безробіття визначається як частка незайнятих і тих, що перебувають у процесі пошуків роботи, серед економічно активного населення. Встановлюється в більшості випадків за даними про зареєстрованих на біржах праці, іноді — на базі вибіркових обстежень. До безробітних як до категорії населення з відповідним офіційним статусом, за критеріями Міжнародної організації праці, належать особи у працездатному віці, які не працюють, але бажають працювати й докладають зусиль до пошуків робочого місця. У зв’язку з цим розрізняють офіційно зареєстроване безробіття і приховане безробіття — у вигляді неповної зайнятості, відмови від реєстрації, пошуку роботи тощо. Офіційно зареєстрованим безробітним на певних умовах виплачується допомога.

Довготривале і масове безробіття може стати однією з причин зростання соціальної напруги і політичної нестабільності, негативно впливати на політичну ситуацію в цілому. Шляхи подолання масового безробіття — прискорення економічного розвитку і створення нових робочих місць, перерозподіл робочої сили між галузями економіки і регіонами, професійна підготовка та перепідготовка працівників, розвиток кооперативної і приватної форм власності, залучення безробітних до громадських робіт тощо. Для ринкової економіки безробіття у межах 1—3 % вважається нормальним явищем.