Берк Едмунд

Берк Едмунд (1729—1797) — англійський державний діяч і політичний мислитель, теоретик консерватизму. Був одним з найвпливовіших членів партії вігів, де займав ліберальні позиції. У 1790 р. вийшла в світ його праця «Роздуми про Французьку революцію». Берк вихваляв у ній все, що є історичним, тобто те, що було підтверджено часом або досвідом. Це був класичний традиціоналістський історизм, для якого минуле є визначальним, зразком для всього сучасного. Особливо важливими він вважав ті моменти минулого, які пов’язані з утворенням міцного устрою. Наголошував на необхідності поступовості й обережності в політичній діяльності — кожне явище повинне мати свій час і немає нічого гіршого від імпровізації. Нововведення не можна повністю виключати, але потрібно, щоб вони відбувалися відповідно до розвитку історії. Берк визнавав революцію, називав її анархією і вважав, що вона повинна бути результатом чийогось рішення. Але його ставлення до революції (на прикладі Французької) і особливо до становища після революції було суто негативним. Його оцінка Французької революції вважається класичною оцінкою демократії як влади безладдя та розпусти.

Берк зазначав, що воля більшості не завжди зможе визначити свідомих представників загального інтересу. У переважній більшості випадків демократія, заперечуючи правління представників вищих станів суспільства, спричинює нездорову заздрість народних мас і прихід до влади посередностей. Берк використовував поняття «права особи» та «суспільний договір», але лише щодо «історичної конкретності», внаслідок чого вони втрачають своє значення. Реальний зміст цих прав, на його думку, не був однаковим, оскільки залежав від конкретної особи, місця, яке займала особа у суспільстві, котре складали люди високого та низького походження, власники і невласники. Берк постійно наголошував на цій неоднаковості та на «природній аристократії», що за своїм вихованням та за походженням найбільше придатна керувати суспільством.

Сучасними залишаються не тільки критика Берком якобінства і його розуміння свободи, а й погляди щодо зменшення втручання держави в економічні справи, дотримання законності й правопорядку, пильнування соціальних проблем (зокрема, допомоги процесам виховання в родині), формування здорового індивідуалізму.