Боротьба політична

Боротьба політична — одне з розповсюджених явищ політичного життя, проявом якого є зіткнення інтересів різних політичних сил у зв’язку з прагненням кожної з них досягти певної політичної мети. В основі боротьби політичної лежить протистояння різних цілей, потреб та інтересів соціальних груп і політичних спільнот, які є суб’єктами політичних відносин, зокрема це політичні лідери, політики, політичні партії й блоки. Об’єктом боротьби політичної є насамперед відносини влади, вплив на неї через процес прийняття політичних рішень суб’єктів політики. З допомогою владних інститутів суб’єкти політичної боротьби закріплюють політичні позиції в системі політико-владних інститутів, що дозволяє реалізувати і захищати їхні політичні інтереси.

Форми боротьби політичної залежать від конкретної політичної ситуації, об’єктивних факторів (особливості політично ситуації, співвідношення політичних сил, зовнішньополітичні обставини) і суб’єктивних (визначаються інтелектуальними особливостями учасників, фінансовою забезпеченістю політичних сил і т. ін.). Боротьба політична може мати характер відкритого збройного конфлікту: громадянська війна, збройне повстання, страйки. У цих випадках вона є, як правило, масовою. Вона може мати також мирний характер (міжпартійна боротьба, внутрішньопартійна, міжфракційна, внутрішньопарламентська) і прихований (лобіювання, підкуп).

Як один із проявів політичної діяльності боротьба політична зводить до мінімуму можливість примирення і постійно провокує ситуацію протистояння сторін. Ступінь її конфронтаційності чи прагнення до консенсусу залежать від рівня політичної культури і цивілізованості суспільства, в міру зростання якого агресивні методи боротьби політичної поступаються місцем її мирним формам, серед яких домінують ідейна боротьба, боротьба за симпатії окремих особистостей, за добровільний і свідомий політичний вибір.