Бунт

Бунт — стихійна, позаправова реакція певних груп населення на негативні ситуації, спровоковані діями представників панівної еліти, державних органів. Основною причиною виникнення бунту є невдоволення мас, окремих соціальних груп носіями конкретного зла (господарем, власником, чиновниками, місцевою адміністрацією, правлячою верхівкою, владою взагалі), винуватцями створення нестерпних умов для тієї чи тієї частини суспільства. Бунт характеризується: відкритою непокорою його учасників представникам влади і правоохоронним органам; інтенсивністю перебігу зі стійкою тенденцією до зростання безпорядків; активністю дій і озлобленістю бунтівників; локальністю, конкретною спрямованістю на розв’язання проблем, що його спровокували; ірраціональністю, утопічним характером прагнень і вчинків. Як концентрований вияв сліпих, несвідомих дій бунт приносить біди й страждання не лише конкретним винуватцям його виникнення та учасникам акції непокори, а й значній частині мирно зорієнтованого населення. Бунти найчастіше виникають у суспільствах, де порушується або зводиться до мінімуму зворотний зв’язок правлячих сил з народом, нехтуються інтереси певних соціальних груп.