|
Вето (від лат. veto — забороняю) — заборона або призупинення верховним органом державної влади чи главою держави введення в дію постанови законодавчого органу (парламенту або однієї з його палат). Вето може означати заперечення президентом закону чи іншого акта, прийнятого парламентом, за винятком поправок до конституції. Під час парламентської. сесії президент може скористатися правом вето протягом перших десяти днів, без урахування суботи і неділі, від дня прийняття закону чи іншого акта. При цьому документ, на який накладено вето, повертається до парламенту разом із зазначеними запереченнями президента. Парламент може подолати вето двома третинами голосів, після чого президент зобов’язаний підписати закон. Вето передбачає й заперечення парламентом виданого чи підписаного президентом документа. Якщо законодавчий орган накладає вето на документ, виданий президентом, і президент протягом встановленого законом терміну підтверджує чинність цього документа, вето з останнього вважається знятим. У деяких країнах законодавчий орган може накладати вето на документ, виданий президентом, і одночасно повинен звернутись до Конституційного чи Верховного Суду. Вето означає також право будь-якого з п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН (США, Росія, Франція, Велика Британія, Китай), згідно зі ст. 27 Статуту ООН, заблокувати рішення цього органу відмовою у його підтримці.
|
|
