Виконавча влада

Виконавча влада — одна з трьох гілок державної влади, котра організовує і спрямовує внутрішню і зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини. Призначення виконавчої влади є похідним від принципу поділу єдиної державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, тобто створення такої структури влади, яка покликана її демократизувати, підпорядкувати законові й зробити більш ефективною, спираючись на об’єктивний механізм її організації та функціонування, а не на добру волю правителів. Вперше ідею про незалежність виконавчої влади у серед. 17 ст. висунув Дж. Локк. У 18 ст. Ш. Монтеск’є визначив структуру виконавчої влади: уряд, його установи, виконавчі установи на місцях тощо.

Виконавча влада охоплює всю державну діяльність, яка не відноситься ні до законодавчої, ні до судової влади, становить широку сукупність державних органів і установ, які здійснюють владно-політичні та владно-управлінські функції у відповідній сфері і забезпечують реалізацію прийнятих законів і рішень на всій території країни. Вона являє собою своєрідну підсистему виконавчих органів державного апарату, в основі якої лежить розгалужений апарат управління, уряд на чолі з його главою. Уряд утворює адміністративний апарат шляхом створення та розпуску установ через внесення відповідних законопроектів. Головним інструментом управління уряду, підпорядкованої йому адміністрації є постанови і розпорядження. У президентській республіці уряд (кабінет) очолює президент. Згідно з конституцією він має значну політичну самостійність, користується конституційним правом скликання і розпуску парламенту при дотриманні певних процедур; володіє правом законодавчої ініціативи, домінуючої участі у формуванні уряду і підборі його глави — прем’єр-міністра. Президент взагалі характеризується як уособлення виконавчої влади, як її безпосередній носій. У США президент є главою кабінету і формує його, поняття уряду тут навіть не виділяють, натомість використовують для певних цілей поняття виконавчої влади або президентської адміністрації. У парламентській республіці виконавча влада формується парламентом. Парламент, як правило, самостійно формує кабінет міністрів, обирає прем’єра. У сучасних парламентських республіках в основному парламент обирає і президента, який виконує переважно представницькі та консультативні функції. Нестабільність урядів — характерна особливість парламентської республіки, оскільки кабінети тут залежать від динаміки співвідношення сил у парламенті і тиску на нього депутатів із зовні. У країнах змішаної форми республіканського правління поєднується сильна виконавча влада з позитивними якостями парламентської демократії. Виконавча влада тут поділяється тією чи іншою мірою між президентом і урядом та його главою.

Відповідно до Конституції України вищим органом в системі органів виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України. Президент призначає Прем’єр-міністра України за погодженням з Верховною Радою України. Персональний склад Кабінету Міністрів України також призначає Президент України за погодженням з Прем’єр-міністром України. Президент видає укази та інші акти, а Кабінет Міністрів — постанови і розпорядження. Виконавчу владу в областях і районах здійснюють місцеві державні адміністрації. Склад цих адміністрацій формують та призначають їхні голови, а голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посади і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.