Виховання політичне

Виховання політичне — систематичний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і поведінку людей. Процес виховання політичного спрямований на розвиток суспільної і групової свідомості, самосвідомості окремої особистості. Здійснюється з метою підготовки громадянина до суспільного життя, формування переконань та норм поведінки, відповідних пануючим у суспільстві ідеям і загальнонаціональним інтересам, а також виховання в нього активної діяльної позиції щодо окремих явищ і політичного життя суспільства загалом. Мета, зміст і організація виховання політичного визначаються характером політичної системи суспільства і слугують інтересам її збереження і розвитку. Виховання політичне, як правило, здійснюється через поширення прийнятого в певній політичній системі типу політичної культури.

Виховання політичне включає два основних компоненти — раціональний (поширення необхідної політичної інформації) й емоційний (вироблення всієї сукупності політичних відносин). Обидва зазначені компоненти завжди перебувають у тісному зв’язку з конкретною політичною системою. В Україні з переходом до нової системи суспільно-політичних цінностей їхнє практичне втілення передбачає: корінне оновлення змісту, форм і методів вивчення соціально-гуманітарних дисциплін на основі фундаментальної перепідготовки викладачів, створення необхідних структур для безперервної підготовки відповідних фахівців; утвердження в суспільстві засобом широкої політичної просвіти населення і соціалізації особистості політичних знань (вивчення норм цивілізованої політичної поведінки, культури соціальних і міжнародних відносин, політичних технологій, правового статусу особи, механізму взаємовідносин між державами, партіями, громадськими структурами, виховання здатності до участі в політичному житті); створення і розвиток державної системи політичної освіти з ефективним використанням потенціалу політичної науки, яка базувалася б на фундаментальних цінностях, демократичній культурі, на ідеях свободи, соціальної справедливості та громадянського миру, поваги прав людини і законів держави.

Методи виховання політичного поділяються на прямі (переконання, примус, навіювання, наслідування) і непрямі (використання політичних символів і ритуалів, стимулювання нормативної поведінки та ін.). Засоби виховання політичного — різноманітні й передбачають індивідуальний і колективний рівень. Необхідність забезпечення в Україні стійкого переходу до нового суспільного порядку і нового характеру взаємовідносин держави та громадянина диктує потребу засвоєння з раннього віку знань про символіку Української держави (прапор, герб, гімн), про історію країни з найдавніших часів, про принципи сучасного ефективного державного устрою, суть політичної влади і політичних режимів, виборчих і партійних систем. Усе це покликане сформувати в майбутніх поколінь, з одного боку, національний патріотизм і політичну толерантність (лояльність до чужого), а з іншого — критичне ставлення до будь-яких форм офіційної пропаганди.

Ступінь інтенсивності виховання політичного в суспільстві залежить від питомої ваги політики й ідеології: чим вона вища і чим більше політична система зорієнтована на питання самозбереження, тим масштабнішою й інтенсивнішою є система виховання. У більшості країн сучасного світу система виховання політичного має державний характер або перебуває під державним контролем. Головним критерієм ефективності системи виховання політичного є політична поведінка суспільно-політичних груп і окремих індивідів.