Відносини політичні

Відносини політичні — взаємодія суб’єктів політики з приводу завоювання, використання й перерозподілу політичної влади. Відносини політичні надзвичайно багатопланові, але можуть бути умовно зведені до двох типологічних груп. Перша включає відносини політичні вертикального типу: між суб’єктами політики (органами державної та місцевої влади, політичними партіями, політичними лідерами тощо) та індивідами, соціальними, національними спільнотами, тобто між тими, хто безпосередньо займається політикою, і тими, на кого вона спрямована. У реальному процесі політичного розвитку відносин політичних вертикального типу органічно взаємодіють з відносинами політичними горизонтального типу: між різними верствами і групами однієї або однотипної спільноти, між націями, етносами, релігійними течіями, політичними та іншими громадськими рухами, що здійснюються переважно через відносини між відповідними суб’єктами політики. Поряд з цим розрізняють у політичній науці відносини політичні симетричні й асиметричні, елітарні й ієрархічні. Відносини політичні передбачають наявність, як мінімум, двох величин. Щоб знати, якими є відносини між ними, необхідно точно визначити: 1) що являє собою кожна з величин, взята окремо; 2) що нового дають відносини порівняно з величинами, взятими окремо; 3) якими є типи цих відносин і яким є їх становлення (боротьба чи згода). Відносини політичні визначаються як об’єктивними чинниками, так і суб’єктивним змістом, який вкладають у ці відносини їх носії. Розрізняють відносини політичні компромісу, консенсусу, солідарності, суперництва, конфлікту, ворожнечі і т. ін. У найзагальнішому плані відносини політичні — це відносини між соціальними (національними) спільнотами з питань, що мають істотне значення для них і для життя суспільства взагалі (власність, влада, справедливість, гуманізм тощо), а також відносини між ними і державними, політичними суб’єктами з цих же приводів і з питань форм, методів управління державними і громадськими справами.

Межі та форми відносин політичних задаються політичними традиціями і культурою, політико-державними інститутами, а також політико-правовими нормами й нормативною системою певного суспільства. Питаннями вивчення, аналізу відносин політичних, виявлення закономірностей та тенденцій їх функціонування займаються професіонали-практики, вчені. Регулювання відносин політичних, досягнення в суспільстві стабільності та злагоди — професійний обов’язок практичних політиків.

Див. також Відносини соціальні.