Відчуження політичне

Відчуження політичне — ситуація, в якій людина сприймає політику, державу, владу як сторонні, чужі сили, які панують над нею, пригнічують її. Відчуження політичне — одна з форм соціального відчуження, що фіксує наявність розриву між суспільством (об’єкт) та людиною (суб’єкт) і, як наслідок, спотворення характеру взаємин між ними, їх дегуманізацію. Проблема відчуження політичного — одна з традиційних у політології, охоплює питання про сутність і різновиди цього феномену суспільного життя, його чинники, історичні форми, шляхи і засоби впливу (можливість подолання). Відповідно до обраної методологічної парадигми існують різні теоретичні пояснення відчуження у сфері політичного життя (антропологічний, соціокультурний, формаційний, цивілізаційний типи і т. ін.).

Переважна більшість сучасних політологів щодо проблеми відчуження політичного концентрують увагу на з’ясуванні залежності політичної несвободи від економічного фактора (проблема власності), досліджують нетрадиційні прояви відчуження політичної людини: нові фактори суспільно-політичної нестабільності, екологічної загрози, можливості «тотального комп’ютерного контролю» за населенням, «нестандартні» форми втручання держави у приватне життя громадян тощо. Залежно від розуміння сутності відчуження політичного і механізмів його відтворення існують різні типи ставлення до нього: подолання, мінімізація негативних наслідків, адаптація як до неминучого лиха. Сучасна політична практика посилює аргументацію на захист думки про принципову незнищуваність цього феномену (М. Джилас, група «Праксис»), з’ясовує як історичні перехідні, так і інваріантні різновиди відчуження політичного, укорінені в суспільному характері людської життєдіяльності, необхідності держави, влади і, відповідно, особливих взаємин між ними і громадянами.

Теорія і суспільна практика постійно збагачують людство досвідом подолання найнебезпечніших проявів відчуження політичного. Усвідомлюється деструктивний вплив одержавлення суспільного життя, необхідність вдосконалення інститутів громадянського суспільства, демократизації процесу прийняття важливих політичних рішень, реформування органів державного управління, утворення механізмів, що долають всесильну владу бюрократії. Подоланню відчуження влади від суспільства і народу від влади мають слугувати подальший розвиток демократичного представництва громадян у реальних органах влади, партиципарної демократії, адресної соціальної критики умов, що породжують відчуження політичне, політичного плюралізму і альтернативізму.